Таран Роман
У лісі, де висока ялина,
І вітер пісню тихо ллє,
Там жайворонок, наче згадка,
Співає щастя на землі.
Над річкою, де зорі палають,
Вечірня тиша, наче сон,
Природа серце розганяє,
Вперед до мрій, у світ гармоній.
Коваленко Олена
У горах радість зустрічає,
Там сніг сліпить, як білий флаг.
І кожна вершина співає
Про мрії в вітрах, про багатства в краєвидах.
Водоспади, наче сльози,
Сиплються в мить розцвіту,
І зелень лісу, нетлінна,
Гармонія в кожному кутку.
Степаненко Іван
На річці пліт, де ластівки,
Намочили в сивому тумані,
Вода шепоче, мов у сні,
Про спогади в краєвидах карпатських.
І сосни, що стоять, немов стражі,
Зберігають тиху ніч,
Відлуння мрій, що ніколи
Не зникнуть з серця – вічна суть.
Лисенко Марія
О, квітучі луки, весняні,
Де бджоли танець в’яжуть в сінях,
Де кожна крихта – чудо-сила,
Творець природи, просто в дланях.
І хмари, мов волошки в небі,
Блукають, та не втрачають шику,
Природа – це та радість в серці,
Що дарує суть, наповнює всіх.
Гнатенко Сергій
На світанку рання мрія,
Сонце встає, цей чудовий час,
Золоті промені виливають на землю,
Любов і життя морем у нас.
Сади, де яблука розцвітають,
І птахи співають пісень,
Природа, мов палата для душ,
Закликає до радощів в тиші.
Поліщук Анна
Гармонія в кожнім дереві,
Кожна квітка – то ніжний крик,
Погляд у небо – чисте щастя,
Десь у глибині спочиває спокій.
Лише почуй ти, як звучать,
Чарівні звуки вітру й води,
Природа – це найкраще в світі,
Кілька миттєвостей – наші крила.
Шевченко Андрій
На заході сонця чути тихий гомін,
Поля, мов море, з золотистами хвилями,
Квіти, що рвуться з юної мрії,
Долина, де небо – в обіймах тиші.
Берізки білі, як душі крила,
Роздають радість безкраю життя,
Серед простору, серед нас,
Природа кличе – йди, не гаси.
Костенко Наталія
Зимовий ранок, всі сніги в щасті,
Свіже повітря, що сповняє гру,
Скрипки у січневих просторах –
Природа сміється, веде в мандрівку.
Берег річки – все в інеї,
Сонце пестить цю замерзлу красу,
Де бродять мрії по білосніжному світу,
Завжди у серці у нас – любов до рути.
Савченко Ярослав
На тайзі вітри завіса,
Летючі хмари дивляться вниз,
Там звірі з грації, тихо без страху,
Природа – це наша вічна одвага.
Кожна веселка в краплі після дощу,
Танцює під стиглим небом зверху.
Ми вчимося відчувати мить,
У природі – наш корінь, наше життя.
Жовтенко Світлана
Вітри у полі відкривають простори,
Там пісні зливаються з травами,
Обійми природи – благословення,
Кожна мить, як дитинство, під рідними деревами.
Поле зорі, де в’ються стежини,
Завтра повернуться, любов укриту,
У природі щастя, мов у серці,
Все живе, все дихає, вічному в потаємному.
Бондаренко Дмитро
Серед лісу, в тиші мовчання,
Пташка співає, виступаючи з мрій,
Мокрі стежки, що ведуть до кутка,
Спогади з ізоляції розцвітають, мов ромашки.
У кожнім рослинці – суть живого,
Відкриваєм слова на дотик трави,
Природа – радість, що осяває,
Всі ми – часточка її чудової любові.
Левко Віктор
Сріблясті хмари у блакиті,
Сівба на полі – материнська рука,
Все в природі – це чудова мить,
Варто написати про це терпляче.
Кожен листок на дереві – пісня,
Кожна квітка – радісна пісня,
Запах весни, що тягне до дій,
Мова природи – наша рідна норма.
Сидоренко Людмила
У темряві ночі – яскраві зірки,
Там, де навіть тиша має голос,
Місяць на горі, немов вартовий,
Природа нам шепоче – бережи, люби.
Протягом моря, хвилі пісні,
Трупи лунко б’ються об скелі,
На березі – злиття всіх кольорів,
Лише віра у гармонію дарує радість.
Кучеренко Владислав
Гарно все навколо – ліс, вода,
Золотий спогад на фоні поля,
Тиша розчулює серцеві струни,
Де вітер грає на душі, немов на фортепіано.
Люди і природа, як дві половини,
Створені, щоб жити в єдності,
Закликає нас до мирного існування,
Запасаймося щастям нашого стеження.