Шевченко Тарас
Життя – мов ріка, що крутить,
Убезсмертний шлях співа,
Сліз чаша у серці врива,
Де радощі, там й горе крутить.
Гончар Олександр
Стежина в житті – кам’яна,
Краплі поту, сльози в очах,
Любов і зрада – в серцях віршах,
Так швидко летить ця година.
Коцюбинський Михайло
На вітрах історії стежки,
Скарби душі таємно хова,
У серці любов, мов жива,
І сльози ллються – ні на диво.
Іванченко Ян
В житті, що ллється, як потоки,
Сміх та сльози – одна мить,
Надія, що завжди не зникне,
В серці звучить мелодією стосунків.
Дзюба Володимир
Коли ніч кладе свої крила,
Сльози ллються, як дощ весняний,
Життя повне драми та пісень чистих,
Сліз не злічити, як зірок безкрайніх.
Олесь Олександр
Роздуми в тиху пору, зокрема,
Сльози, що душу очищають,
Не наситити серця, як в пісні,
Керують емоціями, мов зграї.
Стус Василь
Час минає, але пам’ять жива,
Сльози на листі – вірші про страждання,
Життя сповнене болю, та знову весна,
Творимо далі вітри у спогадання.
Чернявський Микола
Сльози, як дощ, на душі ллються,
У кожній краплі – зневіра і мрія,
Життя, що ліхтарем сіється,
Тепер співає вічну пісню надії.
Забіла Ніна
Задумки в тумані, сльози в серці,
Життя – це не просто мить,
Сльози – відчай у кожнім злеті,
Та в них і така глибока мета.
Руденко Віра
Дорога в житті – тернистий шлях,
Сльози – символ величної зміни,
Там, де любов, там і світлі емоції,
Смуток з радощами крок за кроком.
Лисенко Ярослав
Відлуння слів, що гримлять у думках,
Сльози на аркуші – вальс почуттів,
Життя, що стука у серце, неначе дзвін,
Елегія смутку, мелодія миттєвих днів.
Савченко Оля
Сльози в очах, як зорі в небі,
Життя веде танець на вітрах,
Тут сльози й сміх, у єдиній хороводі,
І у муках – любові обійми у снах.
Холодний Максим
Листопад книжкових моментів сліз,
Життя – свято, що в суєті живе,
Сльози на губах від жодних мрій,
На перетині болю – нові шляхи знову.
Бондаренко Марина
У сльозах заховане небо,
У житті – лекції для серця,
Кожна сльоза – це крок до зростання,
І у гіркоту завжди є краплина радості.
Вербний Ярослав
Пливе унікальний світ людських сліз,
Життя майже нереальне диво,
В’язнеться з мріями й спогадом гірких,
У сльозах завжди ніжно мерехтить.