Коваль Олена
В полі де колосся розцвіло,
Краса природи, свято було.
Але гіркий спогад в серці знов:
Діти голодні, мати — сльоза на лоб.
Кожен грає, сміється під небом,
Але у душі є тінь без вітру.
Ми пам’ятаємо, що було тоді,
Щоб не забути, хто ми у житті.
Іваненко Сергій
Сніг укрив землю, мов біла хустина,
Та серце пам’ятає, і співає задача.
Діти у сльозах, та й мати не спить,
Голодомор нам не можна забути.
Маленькі русяві біжать в гру,
Забудьмо печаль, хай радість всім дасть.
Але ми знаємо, що знову чекає
Слід у пам’яті, про втрати, про зло.
Дорошенко Марія
Вишиванка з червоним кольором,
На ній пісня: "Не бійся, мій сину".
Там, де колись лунали сміхи,
Пам’ять про горе у серцях живе.
Коли чую вітер, я згадую мову,
Ті, хто мовчить, серце б’ється знову.
Діти, зберігайте пам’ять у дні,
Про ту лиху голодоморну весну.
Петренко Анастасія
Сонечко світить, зеленіють трави,
Але в серці — важкі спогади.
Забути не можемо ті дні голодні,
Де діти всміхаються, хоча були стомлені.
Клянуся пам’ятати, клянуся без сліз,
Щоб помститися горю, щоб вмерти за мир.
Маленькі розкриють свої радості знов,
Пам’ять про голодомор — це наш обов’язок.
Коваленко Олександр
Бабусі розповіли про страшний голод,
Про те, як і з горя, і радості веде.
Маленькі ми — жменьки надії,
Пам’ять — це світло, що жити велить.
Де ж ви, пташки, де весняні дзвони?
Забудьмо ми горе, хай буде в доволі.
Нехай малюємо небо з зірками,
Нехай вимовляємо — “Ні! Це не з нами!”
Орловська Наталя
Квіти у полі, радісні, ясні,
Але в серцях — пам’ять сумна.
Голодомор — це тінь на землі,
Ми вчиимось любити, щоб зайшла весна.
Зорі на небі, в кожній дитячій сні,
Скажи мені, чому ж так страшно було?
Але пам’ять жива, як пісня весни,
З принесеним сміхом — разом ми в змозі.
Сидоренко Андрій
Запах хліба в повітрі, усмішки на вустах,
Але глибоко в душі є сльози і страх.
Голодомор забрати не можна у нас,
Ми будемо пам’ятати, як витримали час.
Діти, смійтеся, хай радість ллється,
Але знайте, що лихо чекає в тенетах.
Пам’ять жива, вона світла і чиста,
Діти, не забувайте, хто жив у цю пітьму.
Гнатенко Ольга
На полі колосся, запах рідної землі,
Але в пам’яті — образи тих, хто живі.
Голодомор — це наша спільна печаль,
Діти, пам’ятайте, це горе, не дарма.
Сонце світить, але в серці — біда,
Вечір приносить спогади, знови сльози.
Смійтеся, діти, але не забувайте,
Про тих, хто страждав, хто вмер на дві.
Шевченко Тетяна
Сіло маленьке, радість у кольорах,
Діти у веселощах, пустують в страшних днях.
Голодомор не може нас забути,
В серцях пам’ять зветься — ми маємо далі жити.
Запашний хліб, мріям політ,
Але зведуся в дусі, хай біль відкине слід.
Діти, збережіть у серцях вогонь,
Пам’ятайте про рід, про той страшний злам.
Лисенко Сергій
Вітер віє на полі, та краплі дощу,
В серці — спогад про тих, хто не спить у сні.
Голодомор в наших снах, він з нами завжди,
Але ми не забули, як боролися з мжою.
Діти, смійтеся, не скасуйте той біль,
Пам’ятайте, знайдіть у собі новий стиль.
Будьте сміливими, адже життя — дар,
А пам’ять про горе — це наш спільний бік.
Григоренко Vira
Діти, грайте, смійтеся, стійте гордо,
Але в пам’яті — правда, як тернистий посад.
Голодомор не втримати, але навіть в сльозах,
Ми будемо йти разом, забути не сміємо.
Дні весняні, серце дзвонить знов,
Дивлячись на вас, я бачу любов.
Пам’ять — це скарб у глибинах сердець,
Діти, зберегти вільність — це наш лише шлях.
Яремчук Валентин
Сонце світить, і радість на небі,
Але горе минулого в материнських сльозах.
Голодомор — це пам’ять, що з нами навіки,
Діти, будьте сміливими, не втрачайте завжди.
В полях колоситься, а в серцях дрижить,
Те, що втратили, болем нас вчить.
Але ми знаємо, що разом створимо світ,
Діти, не забувайте, пам’ять — то наш щит.