Українка Леся
У вітрах лунає крик,
Серце рветься у полон,
В країну приблукану,
Жде кохання — тихий сон.
Там, де згасли зорі,
Скрізь звуки пострілів,
Вимолюю я мир,
Сльозами ріки сльотаві.
Григоренко Оксана
На полях, де колосся,
Червоні крові сльози,
Зброя в руках,
А в серці — чекаю!
Забудуся у шепоті,
Знову заснути хочу,
Та мрії про мир
Незгасимо сяють у тьмі.
Кравченко Іван
Війна в душі постійно,
Тре́ма й болі — щодня,
Кожен день — це битва,
Життя — коротка стежка.
Ми сила, що не зламана,
На вітрах пам’яті,
Лише спогади про світ,
Де мир ще живе.
Шевченко Софія
Сльози рікою,
Крізь болі і тривоги,
Ласкаві мрії,
Можу покласти ноги.
Старі пісні на вустах,
Так тяжко серцю,
Але спогади про мир,
Будуть ще на столі.
Левченко Павло
Знову гай на початку,
Б’є об землю, як серце.
З червоної землі –
Росте надія навзаєм.
Кожна квітка на полі
Знає правду війни,
Гудуть сурми Батьківщини,
Підняті до небес.
Мельник Тетяна
Сонце заходить тихо,
В тіні залишаеться крик,
Коли мати чекає,
Дитина — на війні.
Спасибі за рік свободи,
Молю, хай настане мир,
Лише мир рятує душу,
Від зашляхованих етапів.
Канчур Світлана
Далеко лунають луни,
Як вербні злиття гусей.
Розшароване серце
Війною шепоче знову.
Там, де сонце сходить,
Я мрію про далекий крик.
А завтра знову шанувать
В libertà — мій світ.
Луценко Дмитро
У вогні спалено надії,
Від каяття — сльози й дим.
Однак з кожної руїни
Встає небо, простір — ваш дім.
Ми разом, у пам’яті —
В дотиках до небес,
Бо любимо свою землю,
Це наша спільна мета.
Тищенко Алла
Зорі мертвих — в небі жила,
На полях — відлуння війни,
Там, де згасли серця —
Та знову всі постанем ми.
Кожна радість, кожен сміх,
Знову світ ми побудуємо,
Силу в серці знайшли,
Бажання перемоги в житті.
Бондаренко Андрій
Шумить у піснях далеких,
Співи сталої надії,
Війна завела всіх
На шлях до світу мрій.
І через сльози, через бій,
Не зламана Україна,
В яскравій якості —
Краса свободи.
Дорошенко Олена
Тендітним ангелам з небес,
Молю, щоб мир принесли,
В географії тіл —
Серце знову зацвіло.
Очікування втихає,
Нація встає зі зламом,
В утраті ми всі радість
Знайдемо на розламках.
Федорова Ганна
На долоні кров стікає,
Вітер в горлі зупиняється,
Але ми — це сила,
Ми не здамось у часі.
В горі струнка поставим,
В правді — знову навіть,
З висоти до безсмертя
Ми разом — не похитнеться!
Білокур Віра
Коли вечір спокійний,
На полі трави завивають,
Зазначаю подих вітри,
Приходь, мир, заблуканий!
Вже не одне покоління
Завдяки війнам дожило,
Тож квіти розквітнуть знову,
І в серце — надія та дім.
Лисенко Сергій
Багато словес, тягнусь до неба,
Тепер бережіть мову!
Бути єдиними за свободу,
За светлячків у новій добі.
Очищення приходить з миром,
З радощами, безглуздями,
На вулицях знову весело,
Бо ми — одна ми, це сила!
Самойленко Юлія
Душа рветься в полоні,
Від спогадів гинемо так,
Але все ж будемо жити,
Бо ми знову — майбуття знайшли.
Давайте терпіння,
Вірити в серці — це рай,
Вперед, в спогадах світлом,
Бій та спогад — не злагаєм!
Ці поезії — вдячність українським письменникам, які говорять про війну та відновлення надії у важкі часи.