Коваленко Наталія
На витончену хустку
Лягає спогад зими,
Тепло сутінок настало,
В серці зустрічі, весни.
Край дороги вітру свист,
Груня з’явиться в той час.
Хустка бавить наші сни,
У ній закутані ми разом.
Сидоренко Андрій
Вишиванка, серце, хустка,
Стежка в село, що не стерти,
Теплий подих маминих рук,
У радісних миттєвостях гук.
Коли хустка над вухами,
Спогади дихають:
Про сльози, про сміх, про вечори,
Де музика ночі днищить.
Петренко Ольга
На голові – хустка блакитна,
Заплуталась в мріях весни,
Її ніжність, ніжна та проста,
Закутує світ в ритмі снів.
Вона шепоче про молодість,
Про літа, де любили ми,
У хустці – мрії, що живуть,
Поетичні казки весни.
Лисенко Євген
Хустка м’яка, мов сльоза,
Серцю підношу, життя.
У ній приховано віки,
Традицій українських стежка.
Коли вона на мені,
Я вчуся гортати час,
Теплом накриті пам’яті,
Опалюють серце якраз.
Федоренко Світлана
О, хустка, ти – біль, ти – радість,
На плечах, як пісня, лине.
Виходячи в світ широкий,
Принесеш мені надію та силу.
У кожному візерунку –
Спогад, що кривить долину.
Ти – частинка мого краю,
Кожен узор – мова любові.
Гнатенко Владислав
На подвір’ї, де гойдає
Вітер, хустка біліє.
В ній мрії матерів,
Тепла її не вмерти.
Кожен вигин – історія,
Кожна складка – рідний вечір,
Хустка, ти – радість серця,
Огортаєш в щастя мрії.
Ковальчук Аліна
Із хусткою на плечах,
Вечірня збираюся з думами.
Час, як річка, не спиняється,
Але хустка завжди зі мною.
В крій виходять образи,
Кружляють, забувають про втрати.
У хустці я відчуваю –
Паєтки серця старого друзя.
Щербань Тарас
Наша мова – це хустка,
В ній закладено вірші з тепла.
На зелений шелест вітру
Мрії українськи лунять.
Цю красу вся Україна
Носить в заплітках і косах,
Хустка – символ нашої віри,
У братстві, у коханні, в часах.
Бондаренко Ірина
Хустка, подруга, рідна,
Ти справжній захист від бур,
У кожному дотику віри
Проживаєш ти безтурботно.
Твоя мова – це пісня,
Вона звучить, як дзвони,
Хустка, ти – цей дотик,
Що сплітає наші сни.
Карпенко Михайло
На хустці світло ранку,
У кожному кольорі – радість.
Історія нашої нації
В хвилях, що грають в нязь.
Ти – пам’ять минулих днів,
Ти – натхнення для моїх віршів,
У кожному узорі – мрія,
Хустка, ти навчаєш жити.
Савчук Людмила
Хустка шепоче вітрам,
Ти – символ нашої любові,
В ній відлуння сердець,
І простір натхнення обжива.
Коли погляну на тебе,
Згадаю тих, кого не було,
Власне, в кожній твоїй нитці
Живе пісня, живе тепло.
Кузьменко Владислава
У світі кольорів та узорів,
Хустка – рідна, затишна,
Вона говорить без слів,
Про любов і про щастя.
Ти відлуння мого дитинства,
У погляді мами твій запах,
Носитиму тебе, хустко,
Як символ нашої затишності.
Нестеренко Олександр
На хустці – вишивки долі,
Таємниці минулого часу,
В кожному стібку — закляття,
Зберігаючи істину в красі.
Ти мене обіймаєш,
Коли мрії лежать в тіні,
Хустка, ти – мій захист,
Від усіх бурь на життєвій стежці.
Грищенко Вероніка
З хусткою, як з піснею,
Відкриваю нові горизонти.
В ній зберігається спогад,
Про мрії, про щастя, про домашню тіні.
Ти – предки нашого роду,
Тепло оберегів, пам’ять лине,
Хустка, ти – моя радість,
Через тебе я вірю в мир.
Соловйов Денис
У вітрі високо грає
Хустка, ніби пісня зсередини.
Кожен узор – це враження,
Тепло, що у серці живе.
Від батьків до дітей —
Зберімо надію, що жевріє.
На зустріч міцною хусткою
Поезія буде нашою, як завжди.