Коваленко Олександр
На вулиці тиші, на серці війна,
Скрипить за вікном, наче крик невірний.
Там, де вогні, там загинуть сини,
Матерям приносити сльози змарнілі.
В темряві ночі, в зойку війни
Стануть за нас, з небом обняті,
Навіки у серці бережуть вони,
Герої і мрії – в бою не спляті.
Бондаренко Тетяна
Засвітло на сході, і жовто-блакитна,
Летять у небі стріли, горять вірші.
Віють вітри, несучи нашу гордість,
На щитах у бою ми у тьмі горимо.
Що жити у сльозах, коли ллє плач,
Устами дітей, що чекають на батьків,
Воскреснуть у серці живі люди знову,
Поки у тенетах нас любов зберігає.
Сенко Марія
Від стін до стін вколисується спомин,
Де бився з обручем поток серце,
Забираючи душу у мить за мить.
Земле моя рідна, ти в сльозах, та ж от найкраще.
Хоч крики несуться з поля і лісу,
Але з серця моїм звучить гімн свободи.
Нас пам’ять тримає, тримає у грозі,
Ми будемо вірити, будемо боротися.
Пономаренко Сергій
Вітер свище, як гнітючий голос,
Зловісно тихо на рідній землі.
А людей, що встали, за правду знову,
Не зупинити, як їм на серці.
В серцях запалюєте полум’я з роду,
Боровся за волю, за краплю життя,
Доки крикнуті – незламні люди,
Кожен із нас – це флагман і свято.
Вовк Олена
Сльози землі, що вбирають руїни,
Скрипина церкви розносить біль.
За кожним каменем, за кожною мрією,
Відлуння воєн, світла надія.
Тримайся, країно, тримай свою честь,
Ніколи не зникнемо, поки живі,
Наш дух не підкориться, навіть в сльозах,
Ми разом встаємо на бойовій мості.
Костенко Іван
Чи закривши очі, побачити мир?
Коли в обіймах шепоче народ,
На нашій землі, від смутку до сліз,
Співає вітчизняну пісню народ.
Воїни з нас, з душею палають,
Пекельний вогонь не знищить нас.
Батьківщина – це те, що тримає,
Ми є сила, що виведе нас.
/—-/
(Продовжте поетичну добірку у такому ж стилі, додаючи по шість віршів від інших авторів.)