Тичина Павло
На ланах шумлять жита,
Золота в серці пісня,
Тичина навчив любити,
Словом сяйвом насіння.
У степах, де та роса,
Де берізка споріднена,
Там, де шепоче земля,
Україна — втіха в мені.
Гуцало Валентина
О берегів Дніпра,
Квітка барвінка сонце,
Тичина нас навчив знову
Дивитись у блакитне.
Вітає вітер простір,
Несе смуток й радість.
Серце українця — не гасне,
В душі — вірші надії.
Костюк Андрій
Гарний вірш — це скарб,
Тичини лине мова.
Епохи б’ють полум’ям,
Свою пісню співає знову.
На полях, де жито зріє,
Мелодії натхнення,
Не осквернить тиша,
Буде України святиня.
Сосюра Володимир
Коли надходить вечір,
І серце б’ється в млі,
Я чую, як Тичина
Знову на крилах мрій.
Світло західного сонця
Нас обіймає шептом,
Єдність в нас — в кожному слові,
В віршах — любов до дому.
Малуцій Оксана
На долині пшениця,
Тичина в серці звучить,
В кожнім рядку, в кожнім зчепленні,
Я звуки ці буду беречь.
В пам’яті — свято війни,
Пісню слави в небо нести,
Україна в словах повік,
Вірші — це серце нашої землі.
Багряний Григорій
В українському платьі —
На поле вишиванка,
Тичина створив словами
Ту глибинну струну.
Калина червона співає,
Двох берегів пісня вкрадена,
Зміст в словах — це тепла застава,
В Україні — любов незламна.
Кривенко Ірина
Серед гір, серед моря,
Вам, Тичино, співаєм,
З надією в серці розгорнемо
Зовсім нові наші мрії.
Синє небо над всіма,
Золота пшениця в рості,
Шепоче мати-земля,
Вірші — це нашу потоці.
Левицький Віктор
Тичина навчив нас мріяти,
Скільки в серці — стільки дотик,
В ріках твоїх слів, Україно,
Ми будемо шукати знову відповідь.
На червоних вишиванках,
Духу тепла не втрачає,
Несемо пам’ять віків,
Вірші твої — вічна надія.
Громов Анатолій
Стелеться геть по полям,
Червоний мак — до сонця!
Тичина ткала зі слів,
Про твій шлях, Україно, краплинка.
З медом радісно вотримається,
В душі вірш можна зберегти,
З однакових поетик —
На краю базарів мрії.
Яловий Олег
Від обрію до обрію,
Тичина ехо несе,
Співає реп’яхи і мрії,
В кожнім слові — радість те.
Пішли смутки в далекі,
Бо в серцях вогонь живе,
В Україні — на вітрах,
Свобода наш дух веде.
Багрянський Ярослав
Під небом від знаного,
Лине пісня Україна,
Тичина — це символ рідний,
Що в словах живе незімно.
В степу, на горах, узліссі,
Зливаються вітри в одному,
Завжди пам’ятаймо, браття,
Чиє слово — наше єдине.
Лукаш Сергій
Краса, що в серці пульсує,
Тичина веде нас далі.
Перед золотістю збіжжя
Скривавить кожен заклик талий.
Вершину любові злічило,
Де зірка спочиває з хмари —
Собою хизується
Українська пісня цієї школи.
Досвід Михайло
Спека літнього надмір,
На жовтих полях мрії,
Тичини пісня пронесеться —
Від серця до серця живі.
Вечір зустрічаєш в іменах,
Де йдуть люблячі в піснях,
Слово молиться, страждає —
В Україні — наше мрійне свято.
Котенко Олексій
В зелених лісах, на ріках,
Тичина співає знову,
Поезія живе в нам,
В спогадах рідної голови.
В кожній краплі дощу
— Скільки втомлених та мрій,
Очі вгадали присутність,
В Україні — щастя вграє.
Щербань Аліна
Квітка стала серцем,
Пісні небесний знак.
Тичина закликає нас,
Країну творити в словах.
Сниться радість в кожнім дні,
В прокладках нових надій,
Зберігаючи невгасимий
Вогонь, що з’єднує мрії.