Ідею передачі енергії з космосу інтегрують із морськими вітровими електростанціями
У Великій Британії оприлюднили урядове дослідження, що підтримує ідею передавати сонячну енергію з космосу на Землю та підключати її до національної електромережі. Йдеться про технологію, яка може забезпечити країну до двох гігаватів чистої електроенергії та допомогти досягти кліматичних цілей.
Про це пише видання Interesting Engineering.
Звіт підготувала компанія Frazer-Nash Consultancy. Його опублікували у лютому 2026 року. Документ оцінює, як реально запустити невеликі демонстраційні проекти із космічної сонячної енергетики.
Дослідження представив Department for Energy Security та Net Zero. У ньому пропонують встановлювати спеціальні приймачі, звані ректени, біля вже існуючих морських вітрових електростанцій. Це дозволить використовувати наявні підключення до електромережі.
Ідея полягає в тому, що супутники на геостаціонарній орбіті збирають сонячну енергію у космосі та передають її на Землю у вигляді мікрохвильового променя. Ректени приймають цей сигнал і перетворюють його безпосередньо на електроенергію, придатну для подачі в мережу.
Космічна сонячна енергетика передбачає збирання сонячної енергії поза атмосфери. У космосі немає втрат через хмари чи повітря, а супутники можуть майже постійно перебувати під сонячним світлом. У звіті наголошується, що орбітальна електростанція може виробляти у 13 разів більше енергії, ніж аналогічна установка на Землі.
Така система може вирішити проблему нестабільності виробництва електроенергії, з якою стикаються вітрові та сонячні електростанції. За даними дослідження, одна космічна платформа здатна генерувати до двох гігаватів електроенергії. Це приблизно дорівнює потужності великого традиційного ядерного реактора, що працює цілодобово. Технологія може працювати за будь-якої погоди.
У звіті зазначено, що великі ректени можуть впливати на довкілля та вид місцевості, тому перед їх розміщенням потрібна докладна оцінка. Також наголошується, що невеликі проекти можуть знизити ризики перед створенням повномасштабної системи та таким чином полегшити залучення інвестицій.
У документі наголошується, що без попереднього зниження ризиків обсяг початкових інвестицій може відлякати інвесторів та ускладнити реалізацію технології. Водночас у звіті йдеться про те, що «цілеспрямовані інвестиції та політична підтримка вже сьогодні можуть дозволити малим системам стати конкурентними за вартістю до 2040 року».
Окремо йдеться про те, що для створення повноцінної системи потрібно буде вивести на орбіту десятки тисяч легких сонячних панелей. Запуски залишаються дорогими, проте за останнє десятиліття їхня вартість суттєво знизилася завдяки багаторазовим ракетам та зростанню комерційної конкуренції.
У Department for Energy Security and Net Zero дійшли висновку, що за ранніх інвестицій до 2040 року така енергія може коштувати від 87 до 129 фунтів стерлінгів за мегават-годину, що еквівалентно приблизно 118-175 доларів США.
У звіті також зазначено, що для подальшого розвитку малих проектів потрібна підтримка як державного, так і приватного сектору, щоб допомогти галузі подолати технічні бар’єри.
