Петрова Оксана
Там, де вітри крізь дерева співають,
Зелені луги, де квіти витають,
Сонце на небі, немов золотий,
Світанок ранковий, щасливий, ясний.
Вода у річці, дзюркоче, співає,
Листя на гілках тихо шепоче,
Дика природа, вічний оберіг,
Нехай же буде спокійно у вік.
Коваленко Микола
На високій горі, де вітер гуляє,
Лунає над світом мелодія рая.
У веснянім розквіті — все живе,
Там серце природи, ось диво твоє.
Складають вітри на крилах надій,
Серед ланів — велетні дерев, враз диві.
Живіть, любі мрії, нічого не бійтесь,
В ритмі природи — вічно держіться.
Сидоренко Анна
На заході сонця вогонь загорається,
Небо занурюється в ніжні обійми.
Луг у весні всякчас оживляється,
Квіти там танцюють в пристраснім ритмі.
Блакитні простори, живі та чарівні,
Сліди наших мрій крізь гори й ліси.
Прощай, міське суєтне життя в тривозі,
Природа — це більшість, це вічності візи.
Лисенко Тетяна
Серед ваших прощ — яскраві ліхтарі,
Це світи, що в серці засяють навкруги.
Пташки летять у синю далеч,
У їхньому співі — природи велич.
Сніг зими криє покриттям тендітним,
Розквітає весна у полях безмежних.
Там, де річки шепочуть та потечуть,
Краса в природі в серцях — не вщухнуть.
Гриценко Сергій
Вечір багряний — чому не злетіти?
Зірки над головою почнуть світити.
Краса у пейзажі, у тихих звуках,
Вона розквітає у кожному куточку.
Моє серце злиття з природою має,
Спів пташок про любов у гаях лунає.
На пагорбах, в лісах, у полях та ріках,
Власний світ спостерігаю — це хмель і заявка.
Дорошенко Ірина
Дзвінка річка, мов сльози щастя,
Квіти у полі, в серці — втіха.
Гори страждають від снігу весняного,
Усмішка сонця — тепло рідного.
Запах волошок, надія та мрії,
Спогад про літо, природа — надія.
Занурююсь в обійми весняного ранку,
Принада природи не знає обману.
Яценко Володимир
Краса усіх фарб на небі летючому,
Ветри все сильніші, танеє сонце,
Сходить все вище над полем трави,
Серце природи — відчуття живе.
Тихо ллються струмки нагору,
З далеких вершин кличуть завжди.
Сонце засвітило в надії ясній,
Природа співае — серце у ритмі.
Смакуйко Ольга
Сонце встає над росами ніжно,
Підбадьорює ранку усмішкою гірко.
Звук лісу, що шепоче та співає,
У кожній пташці нове почуття палає.
Нехай же природа не знає забуття,
Своїм дотиком втішить серця.
Вітер на мить побратиме для нас,
Краси безмежності кружляє у час.
Синиця Дмитро
Проходжу лісами, де мрії витають,
Дивлюсь на небес, де зірки світять.
Якщо природа мовчить — я чую,
У кожній краплині душа оживлю.
У хвилях та мете, у каміннях за горами,
Ласкаві береги у м’яких обіймах.
Любові природи не можна забути,
Лише серцем відчувати — не оскаржити.
Шевченко Катерина
Cooking leaves in the soft breeze,
Whispers of nature, a symphony of ease.
Petals unfurl in colors so bright,
In the arms of creation, everything feels right.
Mountains stand tall, like guards of old,
Stories of the earth, waiting to be told.
Each blade of grass, in its place and time,
A reminder of nature’s delicate rhyme.
Богуславська Емілія
На лузі розквітла іриса синя,
Під зливами дощу — природа пісня.
Воєводи дерев, коріння глибокі,
Серед тих чагарів — потаємні роки.
Зачароване свято, дружнє небо,
Прислухаюсь до світу — безкрайня глибоко.
І кожен подих, і кожен звук,
В природі я знаю, наче рідний друг.
Тарасенко Руслан
Літо в деревні — гасне літній шлях,
Собі у вірші природа дає усьому знак.
Пчоли навколо, природа невпинна,
Краса навколо — віра безстороння.
Сонце в обіймах бабиного лета,
Гронки на винограді в чуттях — завіса.
З кожним кроком, з кожним диханням,
Природа — це любов, це вічного явлення.
Нечипоренко Андрій
Поле в золоті — слухаю мовчки,
Давид у небі, високо, весь світ дотримає.
Дерева в весні, в яких серце пульсує,
Природа свята — у нас ніколи не скує.
Гучні птахи, їх вільний політ,
Співають про весну, куди ми всі йдемо,
Краса безмежна, в обіймах трави,
Нехай же природа у вірші живе.
Стеценко Валентина
Вітри шепочуть, ліс заколисав,
Ніч прийшла, зорі в небесах.
На горі — весна, королева безсмертна,
Спілкуюсь з природою, почуття безконечні.
Сонце ласкавіше, ллється в хатину,
Там, де цвітіння — найкраща картина.
Час все в природу повертає —
Енергія в серці — вона не зникає.
Голоднюк Алевтина
Приходить ранком вітровий настрій,
Кораблик мрій у полях велосипедом.
Квіти метеликові обвішують сад,
Усмішка природи — найкращий нагад.
В водах ріки мерехтить світло,
Місяць з’являється в обійми світу.
Природа незламно влече в свій обійми,
Кожна подорож — це втікання до рим.