Шевченко Тарас
Коли вечір спуститься тихо,
Серце мріє про тебе, любов.
Сльоза тихенько крадеться з ока,
Без тебе в житті немає умов.
Усмішка твоя — мов промінь сонця,
Згодом ночі — це просто темрява.
Кохання до сліз, мов у тій песні,
В світі жодне серце не зна й перекладу.
Франко Іван
Ніч. Тишина, самотнє обійми,
Жаль і любов у словах, тихо зазвучить.
Разом були, і ще будемо,
Але чомусь тепер я мучуся у сні.
Сльози падуть, мов дощ у полі,
Ти — моя радість, але й смуток.
Якщо ти йдеш, беручи все з собою,
Залишаю в собі лише хвилинний звук.
Ольжич Олесь
На березі життя мене ти чекаєш,
Дивлячись в мій погляд, тут же зникаєш.
Кохання, що плаче, мов злива вночі,
Де сльози — це слова, а слова — це ти.
О, серце моє, чому так болить,
Ти забрала мої мрії, моя утіхо!
Я буду любити в спогадах тих,
Доки знову не зустрінемось в божому мить.
Коцюбинський Михайло
Ти увійшла в моє життя,
Слово твоє — чарівний мотив.
Але й навіщо, скажи, ця печаль?
Любов і сльози — тягар наш, живий.
У вечірніх сутінках тихо блукаю,
Твоїм слідам на душі вже сльози.
Природа нам подарила цю пісню,
Але без тебе — це просто грозу.
Нечуй-Левицький Іван
На свічаді твоїх очей
Мої страхи і сльози.
Чому ж не забути все те,
Що вклало в нас серце шрами?
Ти — радість і біль, тінь і світло,
В моменти, коли світ хитається.
Кохання — це свято, безсумнівно,
Але чому ж плачуть всі мої вечори?
Гребінка Петро
Кохання вітром зриває,
А сльозами стіни зрушує.
Ти моя мрія, знову зникаєш,
В серці загубленої ноти чую.
В обіймах твоїх хвилини — вічність,
Але знову їх забирає час.
Сльози — це пам’ять,
Що не зможе стерти нас.
Сосюра Володимир
Коли зорі десь в небі загаснуть,
Твої очі в темряві сяють.
Ти важко дихати даєш,
Але щастя з сльозами терпиш.
Кожен погляд — мов чаша для вина,
Кожен дотик — мов стріла, що зранить.
Усі ті рядки, що на серце любить,
Вони летять у ніч, щоб зникнути з тобою.
Аранчук Василь
Кохання моє закутане в туман,
Ти моя пісня, безсмертний роман.
Сльози, мов річка, стікають до дна,
Без тебе мій світ — це просто вуаль.
Ти — моя муза, таємниця весняна,
Я на колінах молюся у снах.
Але як важко ці сльози ховати,
Коли ти одна, а любов — це країна.
Самчук Улас
О, як же в серці твоєму злидні,
За тобою, кохання, сліду пам’яті.
Сльози, мов дощ, тихо стукають в душу,
Забирають сонце, що світить, як мука.
Куди, скажи, підеш ти, моя зірка?
Залишиш знову таємниці колом.
Я буду чекати, бо кохання вірне,
А сльози йдуть прочитати цю книги долю.
Чернецький Станіслав
У ніч, де зірки обплітає погляд,
Спогади твої слізьми будять в серці.
Кохання крик, що в безвиході стогне,
Пропало, наче вітер за вікном.
Усмішка твоя — мов шлях до зірок,
Ніколи не зникнеш, я знаю це точно.
Сльози дощем на моєму обличчі,
Кохання — це краплі, забуте в лоні весни.
Гончар Олександр
В траві шепоче вітер твоє ім’я,
Серце розбите стогне від того.
Кохання і сльози — як невід’ємні,
Вечір відходить, немає нічого.
Ти— моя тінь у світі блідому,
Мої сльози — це падіння з висот.
Але розфарбуй цей мій біль в світлі,
Коли, нарешті, з’явишся в цю ніч.
Грушевський Михайло
Ти, як поета мрія,
Приходиш на світанку до мене.
Кожне слово твоє — то магія,
Але чому ж воно — жорстока дощова тінь?
Я буду благати, відчайдушно кликати,
Мої сльози — це букети весни.
Кохання — це мить, яка буде назавжди,
Але втікаєш ти, як спогад в сні.
Андрухович Юрій
У темряві твої слова, мов рифми,
В серці звучить віолончель сліз.
Кохання — то тайна, що обплітає,
Але я залишаюсь тут один — у безмежжі.
Сльози, як вітри, раптово зникли,
Мою душу стиснув тільки страх.
Як на цьому світі щастя немає,
Ти — моя дорога, моє зникне у снах.
Стуса Василь
На свічаді ночі я блукаю,
Очі твої — мов річка в темряві.
Твої слова — пétля, навколо неї,
Сльози — це свідки брехні серця нещасного.
Кохання до сліз — це мій павук,
Він плете мережі з тіні і грози.
Я залишаюсь, мрію сумну,
Але сльози ллються, мов сніг — зимові розходи.