Шевченко Тарас
Нехай проходять дні, мов ті хмари,
А в серці стукотить любов, потаємна.
Батьки, ви мої зорі ясні,
Вам у віршах я вклоняюсь вічно.
Франко Іван
З тяжкої праці руки болять,
Але розум мій до вас тягнеться,
Ваша мудрість, батьки, як вітровій гранат,
Серце моє до сліз переповнюється.
Коцюбинський Михайло
Скільки у світі краси й принади,
Але ваш голос в мені залишається.
Коли сльози на щоках, як цвіт на граді,
Ви мене підтримуєте, з вас черпаються.
Осьмачка Володимир
Далеко йдуть шляхами життя,
Але я завжди високо несу вас в душі.
Ваші обійми мені гріють, як спогад,
У сльозах ховаю слів безмежні.
Лесів Тарас
Ви сіяли любов, як сонце в полі,
І в серці моїм проростають знов.
Батьки мої, ви — рятівні еолі,
Ваші сльози — несунутість слів.
Винниченко Володимир
Сльози, як роса на траві,
Спогади про вас — мякі й теплі.
Прихід мій до вас — з пісень гри,
Навколо всього світу спочивати ви.
Безпалий Василь
Вітри в полі, горе й страх —
А ви поруч, наче вітальня.
Лише крізь сльози почую ваш сміх,
Вас не забуду, рідні, до смерті.
Симоненко Василь
Коли засвітить знову радість,
Шепоче німа тінь за спиною.
Я в думках ваших, в радість, в сльози,
Вам, батьки, я уклін, за все дякую.
Квітка-Основ’яненко Григорій
Батьків люблячі руки — це дотик царства,
Вони ведуть і проходять разом.
Сльози на вустах, як мокра повість,
Вам, рідні, я смілюсь присягнути.
Олійник Любов
З виглядом вашої любові я живу,
Батьки в серці моїм — не забуду.
Сльоза забігла, як крапелька згусту,
Ви для мене як сама життя суть.
Довженко Олександр
Ви не просто казки в моїй уяві,
Ви — найглибші натхнення слова.
Сьогодні, у сльозах, серед жорстокості,
Я оберігаю вашу пам’ять у мові.
Стельмах Анатолій
Ви, як рідна земля, не спите,
Сліз до вас ллється, ніби дощ.
Не важко чинити, вас пам’ятати,
Ви мої корені, мій вічний зліт.
Тичина Павло
Там, де зійшло світло, ви надія,
Вслухаюсь у кожну мить назад.
Сльози спливають, як річка, —
Вам, батьки, я тяжко вдячний.
Бажан Павло
З глибини серця торкнувши сльозу,
Я дякую вам, моїм батькам.
Ваша любов — моє дно,
Приймаю вас, навіки, в серце своє.
Лебідь Ірина
Коли ідеш у світ, нехай торкне,
Зворушливих спогадів перетворення.
У сльозах і сміхах в батьків живе,
Серце моє, від ностальгії, все в житті ллється.