На тимчасово окупованій Херсонщині, де страх і репресії стали повсякденністю, місцеві жителі продовжують чинити опір. Від жовтих стрічок на парканах і патріотичних графіті на стінах до підпільних мереж взаємодопомоги українці доводять, що пам’ятають свою країну і чекають її повернення.
- Громадянський спротив на окупованій Херсонщині: психологічний тиск і життя людей
- Рух «Жовта стрічка» на Херсонщині: від маленької ініціативи до символу українського опору
- Опір у Новій Каховці: історія українця, який пішов до лав Збройних сил України
- Рух «Зла Мавка»: український жіночий спротив на окупованих територіях
Громадянський спротив на окупованій Херсонщині: психологічний тиск і життя людей
Тимчасово окупована Херсонщина залишається територією громадянського спротиву. Воно приймає різні форми, від підпільних мереж і партизанських дій до щоденних, здавалося б, непомітних жестів незгоди. І багато невеликих міст і сіл на Херсонщині роблять мережу опору гнучкішою.
“У невеликих селах зазвичай люди знають один одного: розуміють, хто яких поглядів, кому можна довіряти, а кому ні. Це допомагає їм краще співпрацювати. Там окупаційній владі складніше нав’язати свою волю, тому що люди більш згуртовані і їм легше ігнорувати нав’язані рішення”, – каже Дмитро, представник Центру національного спротиву.
При цьому трансформуються форми та інтенсивність опору. Тривалі години роботи змушують людей відчувати втому та виснаження. Сергій Данілов, керівник Центру близькосхідних досліджень:
«Перше, на чому росіяни зосереджують свої зусилля, це створення недовіри та руйнування солідарності.Окупаційний режим увійшов у такий буденний стан – все повторюється, ви вже знаєте, як це працює, і відповідно адаптуєтеся.
Багато хто припинив зв’язки зі своїми сусідами, бо боявся, що вони про це повідомлять. Але попри це взаємодопомога триває. Я постійно це чую: місіс Х приїхала, ми знаємо, що вона «наша», у неї проблема. – і ми їй допомогли».
Рух «Жовта стрічка» на Херсонщині: від маленької ініціативи до символу українського опору
Одним із найбільших рухів опору є рух Жовтої стрічки. Він почав формуватися в Херсоні у квітні 2022 року. Основою стала спільнота місцевих активістів – учасників Євромайдану, маркетологів, айтішників та інших херсонців. У перші тижні окупації міста намагалися підтримати проукраїнську діяльність та зруйнувати російську пропагандистську картину.
Громадянський спротив у тимчасово окупованому Херсоні у 2022 році. Фото: «Жовта стрічка».
Після цього почали з’являтися фотографії жовтих стрічок – не тільки в Херсоні, а й у Новій Каховці, Генічеську, Скадовську, Мелітополі і навіть у Криму. Російські окупанти намагалися дискредитувати рух через пропаганду, але жовта стрічка стала впізнаваним символом українського опору.
“Ми зрозуміли, що потрібно будувати організований опір, який дозволить показати світові, що ці території – це Україна, і водночас зламати інструменти легітимізації окупації. Адже коли Росія заходить на територію, вона одразу намагається продемонструвати: мовляв, подивіться, скільки людей нас підтримує. І протистояти цьому надзвичайно важливо”, – каже представник руху “Жовта стрічка”.
Український прапор на вершині гори Дженакай-Кір у тимчасово окупованому Криму. Червень 2024. Фото: “Жовта стрічка”
За чотири роки діяльності до руху звернулися понад 20 тисяч людей з тимчасово окупованих територій України. Активісти спілкуються через чат-бот, електронну пошту та інші канали зв’язку. Основні форми опору – жовті стрічки, а також проукраїнські графіті, наклейки, державні прапори та патріотичні написи.
“Ми раді, що на четвертому році повномасштабного вторгнення і на дванадцятому році війни ми бачимо: є символи опору в Донецьку, Луганську, Сімферополі, Мелітополі, Генічеську. Вони там присутні. І це свідчить про те, що на цих територіях є проукраїнська більшість. Навіть у Севастополі, який росіяни завжди називали “російським містом”, багато хто чекає на Україну”, – – додає активіст. «Жовтий». Стрічки».
Окремим напрямком діяльності руху «Жовта стрічка» є спалення російської символіки та пропагандистських газет, які окупанти масово поширюють на тимчасово окупованих територіях для інформаційного впливу. За минулий рік активісти знищили близько двох тонн такої продукції.
Знищення російської символіки та пропагандистських газет на тимчасово окупованих територіях України. Фото: “Жовта стрічка”
За чотири роки «Жовта стрічка» вже провела кілька масштабних акцій опору на тимчасово окупованих територіях. Зокрема, 21 листопада – День Гідності та Свободи, а 6 грудня – День Збройних Сил України.
А 22 січня, у День Соборності України, «Жовта стрічка» провела ще одну символічну акцію. У тимчасово окупованих містах українці фотографували окремі літери алфавіту. В результаті всі світлини об’єдналися в одне символічне послання.
Акція «Жовта стрічка» до Дня Соборності України. Фото: “Жовта стрічка”
Опір у Новій Каховці: історія українця, який пішов до лав Збройних сил України
У 2022 році житель Нової Каховки Павло на прізвисько Щасливчик брав участь у громадянському опорі під час окупації. Брав участь у проукраїнських мітингах, доносив інформацію про скупчення техніки та живої сили окупантів, розвішував українську символіку, розмальовував зупинки, білборди, розклеював листівки.
“Починав сам, але згодом знайшов однодумців в Інтернеті – це “Національний спротив України”. І я почав з ними працювати, паралельно роблячи внески самостійно. Наприклад, національну символіку, яку я малював скрізь. Так само з білбордами: вони завжди лізли мені в очі, тому я вирішив їх занапастити. З часом ворог, точніше колабораціоністи, перефарбував усі зупинки в синій колір. І я подумав що вони зробили за мене половину роботи: я просто долив жовтої фарби», – розповідає Павло.
Громадянський спротив Павла в тимчасово окупованій Новій Каховці Херсонської області у 2022 році. Фото: з особистого архіву героя
Півроку жив в окупації і тихо чинив опір. Але через постійний психологічний тиск зрештою виїхав із тимчасово окупованої Нової Каховки до Запоріжжя.
Згодом Павло пройшов військову підготовку і пішов на фронт. Він отримав важке поранення – часткову ампутацію правої ноги. Після цього була реабілітація та протезування. За бойові заслуги Павло нагороджений державною нагородою «Золотий Хрест» та двома батальйонними нагородами.
Павло під час служби в армії та після поранення на реабілітації. Фото з особистого архіву героя
Рух «Зла Мавка»: український жіночий спротив на окупованих територіях
Громадянський спротив на тимчасово окупованих територіях України має різноманітні форми, і особливе місце в ньому посідають жіночі ініціативи. Одним із таких прикладів є рух «Зла Мавка». Він виник на початку 2023 року в тимчасово окупованому Мелітополі. Майже одразу ініціатива поширилася на Херсонщину: жінки з Генічеська, Скадовська та інших міст знайшли телеграм-канал руху та приєдналися до нього.
За словами представниць руху «Зла Мавка», учасниками опору є звичайні жінки: вчительки, які відмовилися працювати за російськими програмами, студентки, молоді матері та пенсіонери. Вони не мають особистого контакту один з одним і ніколи не зустрічаються особисто – все спілкування відбувається онлайн через зашифровані канали та чат-боти.
Спротив жіночого руху «Зламавка» на тимчасово окупованих територіях України. Фото: “Зла Мавка”
Точна кількість учасників руху невідома з міркувань безпеки. При цьому мова йде про сотні активних жінок і значно більшу кількість тих, хто долучається епізодично. За словами представників руху, в кожному окупованому місті є хоча б одна Мавка – і окупанти це знають.
Однією з найгучніших акцій «Злої Мавки» на Херсонщині стала акція до 8 Березня «Не хочу квітів, я хочу Україну», коли тимчасово окуповані міста масово заклеїли плакатами, на яких зображено, як Мавка б’є букетом російського солдата.
Акція спротиву «Зла Мавка» до 8 березня. Фото: «Зла Мавка»
Щоб задокументувати життя під окупацією, активісти створили проект «Щоденники Мавок». Це анонімні свідчення жінок, проілюстровані художницями. Також це спосіб психологічної підтримки учасників.
Ілюстрації в рамках проекту «Щоденники Мавок».
Чому громадянський спротив важливий на тимчасово окупованій Херсонщині
Громадянський спротив на окупованій Херсонщині має відчутний ефект, який визнає й сама окупаційна влада. Тому будь-які дії, які хоча б віддалено нагадують опір, жорстко припиняються.
“Основний інструмент – це репресії і терор. На тимчасово окупованих територіях проводяться масові перевірки: людей зупиняють на вулицях, обшукують вдома, перевіряють телефони – що читають, дивляться, з ким спілкуються. Якщо є підозри, що людина може передавати інформацію чи вчиняти якісь дії, за нею починають стежити. Також були випадки, коли людей затримували і тримали в полоні”, – додає Дмитро, представник Центру національного спротиву.
За словами керівника Центру близькосхідних досліджень Сергія Данілова, люди по-різному реагують на такий тиск. Хтось навчився пристосовуватися до професії, хтось змушений виїхати, щоб вижити. У стані повної невпевненості щодо майбутнього перебувають і місцеві жителі. Навіть нейтральні жителі не розуміють, в яких правових рамках вони живуть і що буде далі.
У таких умовах громадянський спротив має не лише практичне, а й психологічне значення. Адже кожен успіх ЗСУ на Херсонщині зміцнює віру місцевих жителів у звільнення тимчасово окупованих територій.
