Шевченко Тарас
У вогні горіла земля,
Сліз водоспад, серце вражене,
Сини й дочки стали в рядах,
Щоб волю втримать, це — наше, єднане.
У пам’яті стогне той час,
Коли у боротьбі за життя,
На фронті світити небесам
Різали серця важкі багаття.
Коцюбинський Михайло
З безкраїх степів, з полів рідних,
Чути стогін під вибухи бомб.
Полум’я правди згоряло в обміні
На руку, яку простягли до нас, людям.
Герої малі, знаємо, з честю,
Збори пропащі, з Господом в серці.
Вони віддали всі свої мрії,
За майбутнє, за життя в одне.
Вапнярський Олександр
Гірке, як дим, у думках печеться,
І вбивства лякають, мов рана сліпа.
Стара бабуся у небо молиться,
Чи ж довго ще терпіти нам це?
На фронті рідному сни окроплені,
Кров’ю нашою стеляться поля.
О, пам’ять тих, хто в битвах загинув,
Не втратимо, не забудемо, оля.
Андрухович Юрій
Словами не зможу передати,
Як стукотіти в серці продовжує,
Але барви війни нам завжди кликати,
Бійців пам’яті, що на волі, ще всього одну, несуть.
То не марно, то не пройдуть,
Пам’ять залишиться в нашій душі.
Про подвиг тих, хто проти ворога,
Залишився в нашій моді й шабелі.
Огонько Станіслав
Там, у небесах, горить зоря,
Вона нашім героям — маяк.
У листах до матері ми не згоря,
Але серця їх горять, як вогняний знак.
Це пам’ять про тих, хто душу віддав,
За свободу, за все, за нас, за людське.
Нехай буде гірка, але з гордістю правд,
На війні уміли бійці за веселе!
Линовець Максим
З далекої дороги веде нас пам’ять
В бій, що не закінчився, в небесах.
Вогонь попереду, скривджений світ,
Бо пам’яті хвиля за собою стяг.
Герої нашого народу — у серці,
Ніколи не забудемо, нічого забути.
Вони для нас, для волі, для мети,
І пам’ять завжди нашу впір не відпустити.
Гончар Олесь
Загадковий світ, що загинув,
Стіни пусті, та з душ не зник.
Перше слово вчить нас—же наші сини,
Вони колись горіли у вогні.
За нами майбутнє, за нами відвага,
Ми будемо жити, як в старих піснях,
А пам’ять про час,— це наш заповіт,
За рідних, за тих, за друзів, до нестатків.
Сосюра Василь
Ночі мовчали, на шляху з вогнем,
Коли осінь й зима часто стукала,
В серці відвага, мрія про дім,
Серед боїв, війни, і битв чимало.
Лише сльози лилися з небес,
За кожним кроком у тиху самоту,
А в боксерів неприязнь — піднімеш вес,
Це братерство, що є в іскрі нашу суть.
Стус Василь
Вітер свіжий, та тягне сльози,
Бубняшки жаху, гниючі трагедії,
Десь там, у темряві, на фронті сльози,
Мітки в серцях у біди та потреби.
Навіки з нами те, що ми пережили,
По війні мрія летіла глибоко,
Седативною молитвою, скарбами зближеними,
Закутано в тиші, в часи машин обидва.
Іваненко Олег
З небес надходять вітри лихої долі,
Там, де пролетіли ріки кривавого років.
Перемога виглядає такою ж кволою,
Але серце стукає в ритмі народних пісень.
Ми не забудемо, не здамося тіні,
Кожен день будем торкатися до пам’яті,
Буде краще, серце, на рідної землі,
Відкриється досі таємниця нашої печалі.
Хмельницький Дмитро
Солдат, забудь про спокійні сни,
В сьогоднішньому забутті на сльозах.
Відважні душі в материнській зяяві,
Шукають домашнє вільне закликува.
Нехай відродиться віра, несучи в серці,
Словами помоляє твою внісування,
Перемога, злом будь-яке воїхеньки.
Він війни не буде на місті в славі!
Куліш Сергій
У пам’яті всіх, хто воював за вільно,
Глибока хмара в темряві, немає слів.
Хоча руки не повернуть нам доброту,
Сміливість та воля вічно з тобою.
Вони змагалися в темряву війн,
Не злякалися поразок, не зникли в сні,
За майбутнє простягнули руки,
Відбудують з пустелі вільне торжество за нас.
Гребенюк Ірина
Пролітають дні, але образи в тіні,
Взаємно безумство, нахабно увіч.
Де воєнний страх, там і світло в серці,
Кому зламати серце — забудемо не вмію!
День пам’яті, день страждання,
Де душа була перетравлена в ній,
Ті, хто стояли, спробами вданы,
Вони війни вшановують у блаженстві мовчить.
Севідов Антон
Скільки дитинства спалене вогнем,
Скільки мрій на полі битви загинуло…
Тиха зграя спогадів йде по дню у вгіддя,
Перемога в небесах — це дар величезний,
Ті, хто віддали свої серця — живуть.
Віра в майбутнє, не забути,
Це наші мрії, наші сльози й голоси.
Та scars of pain, in the winds of fate,
Will always guide us through the darkest night.