Шевченко Тарас
На чорних полях, де спочивав хліб,
Земля відголосить крики, сльози,
Голодомор — це рана, живий гнів,
У серці народному щирі тривоги.
Стус Василь
Вітри голоду в полі, в краю,
Де мрії про хліб витали у небі,
Їх спогади тепер — гірка сивина,
У тіні саду, що співає про хворі.
Григір Тарас
Вгору росте трава, а з нею — надія,
Але сплітає між ними тьма,
Голодомор — це повість без слів,
Лише дух, що навічно з нами.
Ангел Анатолій
Немає за десять літ у руках,
Лише спогади, з яких співаєм,
Коли крик хліба – прозора меланхолія,
Закутує землю, обіймає у тиші.
Куліш Панас
Як в муках завивав Україну,
Голодний спомин крадеться в пісню,
І кожен колос — це серце, що стукає,
На вулицях пробудження древа.
Тютюнник Григір
На столах, де стелять білий хліб,
Давно згасли сльози, але спогад живий.
Не знищити пам’ять, не знищити слів,
Голодомор — це знамени, це наш біль.
Маланюк Євген
І знову вітри-сльози несуть,
Гірку пісню про втрати, про хліб.
Ключі від забраного — до серця візьму,
Голодомор нам усім пам’яті дав.
Лінічук Галина
Як тіні в полях, у світліх утрах,
Пам’ятаю тих, хто не встиг доїти.
Голод забрав у нас найдорожчих,
І тіні знову пісні важкі співають.
Кобилянська Ольга
Весь світ став сліпим перед смертю,
Коли хліба в обіймах не стало,
О, як легко в забутті до людей!
А горе залишить нам спогади.
Руданський Степан
Серед голоду серце співає,
Хліб — символ доброти, символ волі.
Голодомор — не лише трава в стежках,
Це сльози і муки в безкраїм полі.
Лариса Кадирова
Коли хліб стає прахом на зламі,
Ми пам’ятаємо, як чули кружляння.
Це спадок, що стискає душу,
Голодомор — це не лише минуле, а частина нашого буття.
Гребінка Петро
На полях, що весною цвітуть,
Летять тіні, голод важкий.
Своїм корінням глибоко в землю,
Голодомор знову пізнаємо у світлі.
Лінічук Віра
Хліб крихкий, на ньому мрія,
Тримає розправлені крила.
Голодомор, щоб забути не могли,
Створює мелодію смутку і сили.
Хвильовий Микола
Мирно цвіте надія на моїй землі,
Але печаль гірка розцвітає в пісні.
Згадую хліб і той смуток нестерпний,
Голодомор закликав нас до не згасаючої.
Нечуй-Левицький Іван
В темряві світились зорі малые,
Десь звучали звуки косоворота.
Хліб зникав, а разом з ним — надія,
Голодомор залишив нам спогад про страту.