Іваненко Тарас
У дні, коли мертві спогади,
Словно тіні, проходять повз,
Я чую твій голос, тихий, ласкавий,
Заблуклу зірку у небесах.
Я вчуся жити без тебе,
Але серце, остерігаючись дна,
Вечорами наші спогади гріє,
Як тепло твого погляду.
Петрівна Оксана
Ти пішла, як тінь в закаті,
І залишила пустку в душі.
В кожному кроці, що вітає,
Відлуння твого сміху чую я.
День за днем, мов сльози, ллються,
Спогади мого виразу –
Я загубила частину себе,
Коли прощалася з тобою, золото.
Мельниченко Олег
Не сплю з ночі, в думках блукаю,
Твій образ – наче звізда згасла.
В моєму серці біль, не минає,
Трудно жити, коли любов проросла.
Я намагаюся забути,
Але спогади, мов нитки, плетуть.
Ти назавжди в моїй пам’яті,
Як небесна, світла мить.
Гнатенко Світлана
Скрипка знову грає сумно,
Мелодія скорботи в серці живе.
Твоя зірка впала в безодню –
Поховали мрії разом з тобою, любий.
Час минає, та душа ще плаче,
Серце в скорботі, бо двоє в нас не стало.
Рідне ім’я, яке не зітреться,
У кожному куті – спогади, не залишу.
Тихонов Андрій
Вітри гудуть, як плакальниці,
В безкраїх полях, під небом ясним.
Я згадаю твій сміх, твої світлі очі,
Вони вже не оживлять те, що було.
Без тебе, моя рідна, світ нудний,
І кожен радісний момент мене тисне.
Втратити тебе – то гірше від болю,
Твоя відсутність – той безмежний камінь.
Левченко Марина
З кожним ударом серця,
Твоя пам’ять в мені живе.
Як холодне літо, як грім в небесах,
Залишилася втрата, що ніколи не вмере.
Малюю наші моменти на стінах,
Вони плачуть разом зі мною.
Кожен день є слобода,
Але ти не повернешся, рідненька моя.
Сидоренко Борис
Я не вірю, що тебе вже нема,
Твій відбиток завжди в думках моїх.
В кожному погляді чужому –
Бачу твою усмішку, твою душу.
Птиці в небі співають про любов,
А я в глибокій спразі самотньої ночі.
Забути тебе я не в змозі,
Моя рідна, завжди ти в серці моєму.
Демченко Ірина
Спогади, наче літні дощі,
Змивають радість, лишають печаль.
Ти була мені – найкраща зі всіх,
Але вирвалася в невідомість без знайомих.
Кожен листопад, кожен сніг,
Це твій далекий голос звучить.
Я живу, але не відчуваю,
Твоя втрата – моя вічна біда.
Барановська Олена
Серед кужелистих хмар,
Твоє обличчя все ще зі мною.
Словно заздалегідь знала,
Що залишишся в часі, неначе радість.
Своїм спогадом я дихаю,
Кожен ковток наповнений жалем.
Ти – моя зірка, що згасла,
Але живеш у думках, моє серце не зможе забути.
Задорожний Сергій
Сумні пісні віють у краю,
Словно прощання рідної душі.
Я, як лелека, що блукає,
Не знаходжу спокою, долаючи блукання.
Твоє тепло, наче вогник,
Гасне нерідко, але палає в серці.
Я не відпущу, моя рідна,
Бо ти – це частка мене, що не згасне ніколи.
Коваленко Віра
Час летить, а я стою на місці,
Где відчуття не мають меж.
В кожному дні, в кожному доторку
Ти залишила слід, що не зітреться.
Медовий сміх і ніжний погляд,
Як вітри в полях, так живеш у моїй пам’яті.
Твоя втрата безмежна,
Але твоє серце залишилося в моєму.
Назаренко Ярослав
У снігах зими, у піднесенні болю,
Я виглядаю тебе з далеких літ.
Мої думки блукають, як тіні,
Ти – це моя радість, а й біль, невміло любові квіт.
Сплутані стежки ведуть до пам’яті,
Я малюю тебе в кожному репертуарі.
Втратити тебе – мов зірка з неба,
Але ти назавжди в моєму серці сяєш.
Федоренко Софія
Пройшов рік, як тебе нема,
Але душа до сліз готова.
У кожному кроці відчуваю
Твій голос, твою присутність у всьому.
Ти – мов предмет мого болю,
Але й усмішка в спогадах гріє.
Це життя як мелодія,
Де твій образ в кожному звуці звучить.
Романчук Володимир
Кожен ранок нагадує,
Що світ без тебе – без кольору.
У кожній деталі і кожному дні,
Читаю твоє ім’я у повітрі.
Квіти, що цвітуть, неначе наш час,
Ти жила у ньому, віра в серці.
Втрати, що завжди залишаються,
Ти – в моїх думках, моєму кожному ритмі.
Яременко Алла
Тихий вітер приносить спогади,
Нехай хвилює, але радощів немає.
Твоє дихання в кожному дзвоні,
Твоя усмішка у кожному тіні.
Не забути, як за плече ти тримала,
Найважче – коли сльози на обличчі.
Я виглядаю на горизонті,
Але блукаю, як скрипка в безодні.