Все більше російських компаній шукають державної підтримки та податкових пільг, а Кремль стикається зі зростаючим дефіцитом бюджету через війну проти України, пише Bloomberg.
Лобістська група сталеливарної промисловості вимагає звільнення від акцизного збору на сиру сталь і податку на видобуток залізної руди, щоб підтримати зниження прибутковості. За даними поінформованих джерел, такий крок може коштувати бюджету близько 10 мільярдів рублів на місяць. У той же час Мінтранс планує залучити 65 млрд рублів на підтримку РЖД, яка стикається зі зростанням витрат, падінням рентабельності і значним борговим навантаженням.
Найбільший забудовник житлової нерухомості ГК «Самолет» також звернувся за державною підтримкою в розмірі 50 млрд рублів, заявивши, що це допоможе уникнути зростання цін на житло, що будується.
Хвиля звернень про підтримку в умовах високої вартості запозичень і охолодження економіки нагадує кризові періоди 2008 року та час після анексії Криму в 2014 році. Проте зараз можливості Москви суттєво обмежені: війна, яка йде вже п’ятий рік, виснажує державні ресурси. Економіка сповільнилася вперше з 2022 року після підвищення ключової ставки до рекордних 21% для стримування інфляції, яка згодом впала лише до 16%.
На бюджет додатково тиснуть зниження цін на нафту, знижки на російську нафту та зміцнення рубля, що зменшує доходи. Влада намагається знайти до 1,2 трильйона рублів для підтримки ключових показників бюджету, в той час як ліквідні резерви суверенного фонду наближаються до критичного мінімуму, що змушує уряд активно залучати дорогі боргові ресурси.
Компанії стикаються з одними з найскладніших умов за останні десятиліття: санкції порушують ланцюжки поставок, обмежують доступ до технологій і створюють проблеми з оплатою, а високі відсоткові ставки стримують кредитування та підривають прибутковість. Експерти зазначають, що держава не зможе допомогти всім заявникам, і бізнесу доведеться приймати болючі рішення – реструктуризуватися, скорочувати витрати, продавати активи чи навіть змінювати власника.
Водночас замість прямої бюджетної підтримки держава може надавати пільгові кредити пріоритетним галузям, перекладаючи частину ризиків на банки. Очікується період стагнації, під час якого слабші та менш ефективні компанії поступово залишатимуть ринок, хоча повномасштабна криза поки не виглядає неминучою.
