Київське Динамо, схоже, вирішило нагадати всім, що навіть після кількох років без Кубка України, цей турнір все одно залишається для киян майже домашнім.
У фіналі турніру сезону 2025/26 команда Олександра Шовковського перемогла “Чернігів” з рахунком 3:1 та здобула свій 14-й Кубок України.
І якщо чесно, цей фінал вийшов набагато цікавішим, ніж багато хто очікував.
З одного боку було “Динамо” – футбольний гігант із мільйонами вболівальників, Ярмоленко та купою досвіду. А з іншого – “Чернігів”, який ще нещодавно взагалі важко було уявити у вирішальному матчі турніру.
Команда Першої ліги стала першою за сім років представником свого дивізіону у фіналі Кубка України.
І на старті фіналу “Чернігів” точно не виглядав статистом.
Перший гол “Динамо” на 14-й хвилині навіть скасували після VAR – Віталій Буяльський заліз у офсайд. Але капітан киян швидко виправив ситуацію.
На 26-й хвилині Буяльський потужно пробив у “дев’ятку” з центру штрафного майданчика і відкрив рахунок.
Щоправда, “Чернігів” відповів так, що стадіон, мабуть, на мить перестав вірити в реальність того, що відбувається.
Після розіграшу штрафного майданчика Анатолій Романченко головою забив історичний м’яч – перший гол представника Першої ліги у фіналі Кубка України.
І тут на якийсь час запахло дуже небезпечною для “Динамо” історією в стилі “маленький клуб ламає систему”.
Але після перерви кияни все ж таки включили режим команди, яка роками живе у фіналах.
Буяльський оформив дубль, знову залишившись без піклування у центрі штрафного майданчика, а остаточно все закрив Андрій Ярмоленко.
І це був дуже “ярмоленківський” гол: комбінація з Едуардо Герреро, спокійний обіграш захисника та точний удар у дальній кут.
3:1 – і Кубок знову їде до Києва.
Для “Динамо” це перший кубковий трофей за останні п’ять років. Востаннє кияни вигравали турнір ще у сезоні 2020/21 під керівництвом Мірчі Луческу.
І тепер “Динамо” вже буквально дихає у спину “Шахтарю” в історичних перегонах Кубка України. У донеччан – 15 трофеїв, у киян тепер 14.
А ще цей фінал дуже добре засвідчив сьогоднішній український футбол. Тому що навіть під час війни, постійних проблем та кадрових втрат країна все одно примудряється народжувати історії, де команда з Першої ліги забиває у фіналі Кубка, а ветерани на кшталт Ярмоленка все ще вирішують долю великих матчів.
