Шевченко Тарас
Листопад, як стежка з журавлів,
Листя кружляє, мов осінній сніг,
Природа відпускає сльози з губ,
Тепло залишає між зелених кіп.
Франко Іван
Коли жовте сонце на заході згасне,
І вітер розкаже про сумну пісню,
В осені, мов дитина, забіжу в тепло,
Де кожен лист — то спогад, твоя і моя правда.
Лесі Українки
Гарний ранок, зими чекаємо дива,
Листя, мов золото, несе нам терпкого.
Чи грає вітер ще раз, чи забирає
Те тепло, що жило у серці – пісні наші.
Коцюбинський Михайло
Може, це вітри, що пісні зруйнують,
А може, тиша, що на серці стелиться?
В осінньому броді березні шепочуть,
Деі звуки серця, то лапки пташиного сну.
Сосюра Володимир
Тінь осінь укрила на траву,
І серце стиснуло, мов в стужі райськовій,
Промчали мрії, мов вітер в синиці,
Листя кружляє, листя не забути.
Симоненко Василь
За обрієм дня там, де вершина сизою,
Натру вітриці серця своїми струнками,
І душа моя, мов птаха, крилами,
Веде між зірками сумного безвіру.
Дзюба Олександр
Осіння переміна барв в просторах,
Тіні встелені рідними жовтими,
Змилуюсь, коли згадую те літо,
А осінь — в музиці, в зиму вже кличе.
Васильченко Олексій
Скоро мрії, як пташки, де ж вони?
На лузі, в саду, де кричить жовтий птах,
Збираюсь ягоди, щоб знати у стомі,
Усмішка з неба прагне до тактів дня.
Грінченко Борис
Опад, одночасно повний з метою,
Час летить, не зворотний вітрам,
Поезія осені, як завжди потяг,
Листя, як мрії, що летять в далекий сад.
Коваленко Ніна
В гарному осінньому прибацанні,
Лунка жовта, червоних барв та снів,
Збираємо каштани, як радість без страху,
І серце щасливе, гудів у мить днів.
Тичина Павло
Сім коротких днів хотів би привітати,
О осіню світанок над мечами,
Там багряне листя, мов крові закони,
Кажуть, що краса — це вмерла всередині.
Рильський Макссим
Вечір стукає в шкло, я ваблюсь до дум,
Місяць видніє, ніби свічка в тьмі,
На краю стежки впали сльози —
Там осінь розквітла разом з моїми снами.
Кобилянська Ольга
Білі х clouds, що носить на собі листя,
Секрети світу осінью тут спалахують,
Природа хай говорить, хай гордиться,
Коли серце дзвонить на переміну днів.
Винниченко Володимир
Осінній радісно тихий простір,
Збираю у серце, в свою глибину,
Тут березень сподівається спокою,
Листя летючі, спостерігає за мною.
Малишко Андрій
Осінь — час для спогадів, тепла,
Знову зберу свої дні мов квасолі,
І в серці понесу той жовтогарячий спогад,
Десь там, у тиші літа, я чую вас, осінь.