Іваненко Олена
Війна стукає у двері,
В темряву тягнеться день.
Сонечко ховається в мережі,
Дитинство п’є гіркий пень.
Вітер шепоче про втрати,
Але серце стука, живе.
З мрій моїх не зникнуть свята,
Де сміх йде через трави.
Тарасенко Дмитро
Граємося у шурхоті каштанів,
Сміх чистий, як потік весняний.
Та з-за вікна постріли, як спів,
Чому не чую пісень, чому в тиші злив?
Заплющу очі — бачу небо,
На ньому мостом — зірок ряд.
Мрії маленькі тримаються з небом,
Грають у поле, де радість, де сад.
Шевченко Христина
День одягає мрію,
Ніч приємно тривожить,
А в небі небосхил дім,
Там, де знову живе.
Розбиті іграшки співали,
Серце гукало, «Чому?».
Може, вітри наші сміяли,
Коли завершиться драма біди?
Петрова Марія
Кожна кішка знає, що таке страх,
Вона шепоче: «Сховайся, малий».
А я мрію, біжу через прах,
Де знову звучить радісний гімн.
Коли вернеться радість у двір,
Чи лунає щасливий сміх?
Ми малюємо разом, з натхненням,
Надія в серцях — це наш вір.
Гнатенко Сергій
Картинки з війною в голові,
Але малюємо солодкі сни.
Лише знову бачити мир —
Там, де йде сонце, там, де не вони.
Маленькі руки тримають пензлі,
І в декораціях грає життя.
Сміх наш звучить, як пісня —
Поки ми разом, війна не спиться.
Власенко Наталія
Кожен день — це стиск в грудях,
Тремтіння й холод на губах.
Але серце вірить у радість,
Що зникне тьма, буде дах.
Діти мріють про дні веселі,
Де сонячні промінчики грають.
Ми зберемося разом,
Слово за словом — серце співає.
Коваленко Олексій
Коли згасають маленькі зірки,
Із кожним дном йде швидка мить.
Ми вдихаємо запашні луги,
Де не звучить війна, де скидає лихо.
Найгірша мова — це мовчання,
Але в словах дітей — це надія.
Малюємо всьому, що в серці,
Сонечка знову, новий день з безмежжя.
Федоренко Анна
В тіні літніх дерев ми зграєм,
С愚ї знімаємо у свій світ.
Війна на дальньому полю,
Але мрії наші — це тихий хит.
Розтане зима, буде тепло,
Знову почнемо з нуля.
Діти, як пташки над водою,
Там, де мрії надія в руках.
Бойко Юлія
Крок у світ — затамувавши біль,
Чути малюка, що ще співа.
Сонце з-за хмари — ось він наш діль,
Де мрії ще живуть, за нами нова.
Не всі казки пішли у вічність,
Але у нас є час для гри.
Кожна сльоза — це новенька пісня,
Поки ми є, ми здолаємо мерці.
Мельниченко Ігор
Сочиться з байдужості радість,
Можна, не поставити крапку.
Звучання в траві — це надія,
В серці дитини розкривається вітка.
Тихо грає ветер з веселими сля330.
На полотні — ми малюємо сьогодні.
Для нас не страшний гіркий натиск,
Ми подолаємо це — встанемо з колін!
Борисенко Світлана
Війна вмиває вирви навколо,
Але мрії ростуть, як квіти.
Граємо в хованки, у грі немає дна,
Там, де любов і світло — мир.
Сни мої тішать, летючі метелики,
У небі, де знову радість жити.
Ми обіймаємо наше завтра —
Час, коли телефонні сповіщення промовчать.
Яремчук Василь
На вікнах сліди від дощу,
Але весною буде живе.
Діти сміються, спливають,
Десь на горизонті — сонце знов живе.
Мрії пов’язують, як нитки,
Ті, що зникли, але пам’ятають нас.
Кажуть, що день — це нове дихання,
Коли повертаються радості у нас.
Литвиненко Тетяна
Ми граємося на подвір’ї,
Сміються вітри, свистить віхола.
Соняхи ростуть з-під попелу —
Це наші сліди, це наша воля.
Там, де стріляли, там росте квітка,
Тіло, здавалося, забуте.
Та ми віримо — життя навколо,
Дітям потрібен тільки новий путь.
Хлистун Ніна
Біля вікна — картинка з війною,
Але в серці завжди звучить світло.
Сонце розкриває небесну штору —
Колодязь мрій, де не мусять вести.
Дитяча зірка там під землею,
Але надають сил мрії простору.
Повернеться надія, як з ранком вітри,
Де сміх живий і грає людей.
Савченко Олександр
Ідуть додому важкі мандрівники,
Не знають, як буде далі.
Але в розумі дітей веселі ігри,
В тому, що ми разом — тут споглядають.
В небо димить за миром,
А сміх ллється, як ріка.
В серцях наші мрії стоять,
Коли ми разом — війна в минулому зникає.