Петренко Олег
Від серця до серця, в рідній землі,
Слово, що пливе, як річка вночі,
Від розквіту весни до осіннього плачу,
Я вірю в тебе, Україно, в твою майбутню удачу.
В долонях твій біль, в очах – небес лазур,
Вітри свідомості, в танцях – буря.
Збираю твій голос, твій дух у слова,
На тисячах сердець твоє ім’я – жива!
Іваненко Марія
Відзначу в космічній обширі тихі поля,
Пробуджеться ніч, а у серці – іскра.
Кожне село – це частинка народу,
Збережемо традиції для наших наступників щодо.
Тисячі історій, що зберігає земля,
В кожному камені – мудрість її полум’я.
Глибина твоїх коренів, як море безмежне,
Не згасне ніколи в серцях незабутнє.
Коваленко Тарас
Сонце встає на твоїх полях,
Золото хлібів, чистота, як в дощах.
Твої лани, землю серця плекають,
Мрії твої все на світі знайдуть.
Де не ступиш, чую музику вітру,
В радісному танці щастя приховано.
Моя Україно, ти дивись у ніч,
У своїх обіймах носимо з тобою світ.
Шевченко Ганна
Складнощі в історії, та серця – як чорне лице,
Ми разом, друже, творимо свій шлях непереможний.
Буревій та грім, але наша пісня не зникне,
З возами мрій, любов’ю все потягне.
Сині небеса, ріки щирих піднесень,
Наче звірі у лісі, рвемо з агітацій,
Даруєш нам віру, пробуди, моя земле,
В руках у нас мрія і правда на черзі!
Ковалевська Надія
Васильки у траві, немов сльози весни,
Спогади про тебе, немов мелодії в сні.
З тими, хто пішов у битву за свободу,
Я буду йти, адже це – наша сходина до перемоги.
На вітрах свободи стоїть моя душа,
Зболена, але сильна – ти моя ще надія.
В кожній хвилині, що дихає вітром,
Я мушу свою Батьківщину далі плекати.
Грищенко Світлана
У місті, де вітри розносять пісні,
Серед урочистостей своєї землі.
Гордість народжується, як зірки у небі,
На ватру звитяги складаємо ми беззбройно.
Розквітай, моя земле, у вірі,
В кожному серці, у кожному жарті – вірно!
Молимося за тебе, не зупиняємось,
Разом за мир, разом – в мріях не загаснемо!
Левченко Олександр
Вінками з калини плетемо ми мости,
Живемо в пам’яті воїнів, в рядках і листах.
Кажемо до друзів, не втрачаємо надії,
Ти, мама України, вчиш нас, як жити.
Соловей голосно співає в часи журби,
Пам’ятаємо кожну листівку з рідного літа.
Хай лине моя пісня у світі новому,
Ти, батьківщина моя, живи у претхожому!
Заболотний Євген
Березові гілки, що гнуться під вітром,
Розповідають тиші таємниці про наш біль.
Міста, що страждають, але не вмирають,
Своїми руками ми все змінюємо в силі.
Сонце на вулицях, співають дівчата,
У мріях і щирості – свою націю лата.
Вдихаючи кожен запах, кожен круговерть,
Ти – Україно, в серцях моїх – відвертість!
Андрійчук Оксана
Листя осіннє, як спогади про нас,
Перехрестя життів, що ведуть у казку.
У весняному вітрі відчуваю знову,
Разом із тобою, рідна мово.
Кожен день з тобою – як радісна гра,
Зупиніться на мить, послухайте, як вбирає земля.
Люди йдуть, створюючи майбутнє живе,
Ти, моя Україно, у нашій любови потреба.
Карпенко Ігор
Різнокольорові візерунки на гобеленах,
Живе піснею природа, в світі тиші безмен.
Кожна бабуся з любов’ю розповість,
Про традиції, що не згаснуть у мить.
Служимо тобі, рідна, на крилах надії,
В майбутньому разом виникає правда мрії.
Коли злива прийде, за нами ти сумуєш,
Але я знаю – разом, щастям, ми доторкаємось!
Романенко Ольга
Ти в каменях, На моїх вулицях,
У добрих спогадах про теплі обійми.
Хоч земля тремтить, та ми – у злагоді,
У серці зберігатимемо твій патріотизм.
Сонце світить, рідна пісне, вірю в свій шлях,
Перегрівшись в любові, розквітну на дні.
Ти, земле, в серцях дітей, не згаснеш ніколи,
Житимеш у мріях, у кожному пісенному крику.
Садовська Лілія
На зелених полях твоя історія,
Пісня з дитинства, наша священнаORIA.
Кожна сльоза, що впала на цю землю,
Там рясно цвіте наші мрії – взяти за угоду.
Відходимо разом, від юностей до нових,
Проходимо крізь шторми, щоб ти була знову.
Ти – моя батьківщина, в твоїх обіймах так легко,
Разом мріємо, разом летимо до перемоги, до гроз.
Горбенко Валентина
Рідкісні миті, як зерно у хлібі,
Виплекаємо разом, спільна наша віра.
Слідами відчуваємо, що зробили,
Живемо і відчуваємо Україно, ти не одна.
Ти — квітка в полі, що вмащена росою,
Кожен твій подих — це подих любові.
Звільнені мрії, сплетені у патріотизм,
Знаємо, разом переможемо – це наш ритм!
Лученко Костянтин
Гордо злетіла, наче птах,
Твоя слава, борючись, ніколи не зникне.
Сонце сідає, освітлює твої дні,
Ми будемо стояти; в єдності – ти – вірність.
В шепотах вітру, в спогадах про світлі,
В твоїх просторах розширюємо кожне мрії.
Краще завтра, краще майбутнє,
Не згадаємо, ніколи не зрадимо тебе, знаю!