Петренко Олена
У тиху ніч, коли місяць світить,
Серце шепоче мрії, як вітри,
Словами тихими, але глибокими,
Відкриваються світів невидимі двері.
Сонце зійде, але в тиші залишається
Спогад про ніч, де сльози й радість,
Там, де голоси приземлюються,
Як вітри в лісі, тихі, але гучні.
Коваленко Іван
В тиші лунає спогад далекий,
Коло серця, як малюнок на стіні,
Тихий бентежить про літні вечори,
Коли відпускав я страхи свої.
Слова не звучать, але їх відчуваю,
У кожному шепоті десь заблукав,
Тихо заповнюючи порожнечу,
Нічого не кажучи, я просто став.
Гордієнко Марія
Вітер приносить зі сходу спогади,
Про те, як у тиші згасли роки,
Мов тихі зірки, що впали,
У моє серце з ніжних краплин.
Коли день закінчує свої мандрівки,
Тиша обіймає, як теплий плед,
І кожне слово, що мовчить в небі,
Наповнює душу, як золотий мед.
Шевченко Оксана
Тихо ллється ріка спогадів,
Там, де душа заблукала в мрії,
Серця криниця, що тягнеться до неба,
Де тиша говорить безмежними рядками.
Коли світанок з’являється крізь дим,
Вітри шепочуть казки з минулого,
У тиші знайдено новий світ,
Де серце навчається літати вгорі.
Литвиненко Сергій
Серед тиші живе моя надія,
Кожен подих — це спонтанний злет,
Наче думки у вільному падінні,
Тиша навколо — це всесвітній лотерея.
В серці палю я свічу з мрій,
Вона горить, невидима навколо,
Коли слова тихо ллються у простір,
Я знаходжу себе в аромати ночі.
Федоренко Юлія
Сни серед тиші, як квіти весни,
Вони розцвітають ніжно та тихо,
Так само, як надії у наших серцях,
Без слів, без криків, лише вітри.
Слухай, як шепоче вечірній світ,
Спогади легкі, немов пір’я,
Тиха мелодія, що веде нас вдаль,
Назад у час, де панує любов.