Шевченко Тарас
Калина в січневому сні,
На гілках — червоний колір —
Символ рідної країни,
Де кожен згадує про горе.
На морозі, в серці сіль,
Там, де жайворон з луками,
Калина — то любов і вір,
Благословенна втрата сльозами.
Франко Іван
У саду червона калина,
Промінь щастя, що в тіні,
Вона співала про родину,
Про мрії міліонів — мені.
На кожній гілці — секрети,
В них душа співає всім,
Цей ягідний багатий світ
Забере в свій бій нещастям.
Лесенко Леся
Калина під вікном,
Слухає весни подих,
З гілок летить струмком
Мелодія у небесах.
Я люблю її червон,
У віршах — мрії реальні,
І байдужі раді сон,
Теплота сердечна мально.
Сосюра Володимир
А в полі калина — гордість,
Вона в мріях не пропала,
Яскрава, рідна, непереможна,
Символ свободи, що не зламала.
На гілках, де калина цвіла,
Серце радістю спала —
Пстити вітром, доля свята,
Смуток залишається без шати.
Підгірняк Григорій
Моя калино, рідна, красуня,
Засвічена вітром і дощами,
З тобою радість, здолати люту
Далеку путь в моїй душі мрії.
Твоя червона ягода зігріта,
В серці моєму пахне весною,
З тобою кожна сльоза — марнотрат,
Спогад про рідну, що понад мною.
Дмитренко Марія
Калина в цвіту, як вірша рядок,
Мій твір, моя ніжність, моя калино.
Виконує пісню, що вітер несе,
Секрети сповідає в тишині у часи.
В рожевих снах мрії дерев,
Спогаду прабатьківської боржниці,
Не вмре в серці червоний посев —
Поет в кожному листочку співає.
Грінченко Леонід
На полі, у яких застигли сани,
Де час зберіг собі калино,
То пам’ять про батьків, про рани,
Про надію, обірвану в тіні.
Кожна ягода — то сльоза,
Сирітство, що серце крає,
Але знову серед небесного гра,
Калина живе, не знає забуття.
Самійленко Наталя
Калина — симфонія природи,
Відгомін вимріяних літ,
Поклонина простору свободи,
Надія — на мирний повіт.
Десь у незламаних віках,
Калина акація цвіте,
Вона дарує міць у серцях
І кує щастя — в кожному окуті.
Яновський Юрій
В калина дмуть урагани,
Яка вродлива серед зими.
У її гілках — історії тіні,
Надежда, що завжди живе.
Коли сніг тане на землі,
Я розкажу про її пісні.
Цей червоний чотири кути —
Поезія серця, назавжди, без тиші.
Кравченко Оксана
Далеко в серці — радість і сльози,
Природи калина у мріях моїх.
В її ягодах сплелися рози,
Весь світ — червоних відтінків.
Я слухаю серце — чую знов,
Як ніжно співає червона калина,
Вона — відголосок коханого слова,
Для душі нашої, старого спогаду.
Костенко Галина
Калина, що росте на пагорбі,
Символ надії в нашій стороні,
У твоїй красі — пульс віри,
Вогонь в серцях, як у вогні.
Глядя на тебе, я відчуваю,
Древня пісня в душі ожива,
Калино, рідна, — я обіцяю,
Своїм щастям твоє ім’я співа.
Багряний Олександр
Я у лісі був не сам,
Калина за мною тихо лишилася,
Вона на спокійну літню красу
Оквітчена мріїми стала.
Ягід щастя, поки ще грає
Незнаний новий день у зорі.
Калино, мій красуню — кохання,
Твоя пісня в силі живе.
Бевз Віра
Калина червона, як насіння,
Символом роду в свій святій хранитель.
Вона розквітає у весняному пісні,
Прощення, партії, і втрачені сили.
Серце пульсує в ритмі весни,
Коли калина заколосилася —
Мої мрії вплелися в шуми,
Душа моя, наче ту її притулила.
Григорович Анна
Спостерігаючи закат за окном,
Сумую про все, що було,
На калинах прошу я в небах,
Щоб знову повернувся спокій в мить.
Там калина в тіні мого дому,
Десь почуєш пісню стомлену,
Серед стільців і стін у забутті —
В неї м’який, теплий колір мого дня.
Левченко Остап
Серед туманів, у святій тиші,
Калина лине, мальовнича, нова.
Її подих — дехто дихає,
В серці пам’ять — й знову жива.
Співає в лісах наш спогад,
В кожній язиці — червона калино,
Служити вірною, в серці поважним
Хто в різнобарв’ї завжди з поетом.