Ковальчук Марія
Кума моя — сміху майстер,
Газує так, що зводить з розуму,
Печиво пекла — горіхи в коржах,
Їсть лише їх, а не деруни з пшоном.
Семененко Дмитро
В куму пішов я на свято,
Спізнівшись, як завжди, на свято,
Вона каже: «Шлях до бісера —
Часом і краще, ніж з ковбою в калипсо».
Шевченко Анастасія
Кумочка, кумочка, де ж ти була?
Печиво – гірше, ніж з масла — з медом,
Роззираємося, з ким ти гутариш,
Знов почнаєш сміятись — о, під небом!
Орлов Олексій
Позвала мене кумка по вусі:
«Принеси мені компот, та не куму»!
А я в думках: «знов куму, знов з’їси»,
Кумка кумка, чого ж ти так любиш?
Литвиненко Світлана
Куму на свято запросила я,
Помилок купа, сміху не злічити,
На столі пельмені, сама я хмарно,
А кумка сміється — не вміє, не вміти!
Гречанюк Василь
Хроніки нашої кумової розваги:
Вона знову в шапці з оселедцем,
Себе в дзеркалі бачить — смішна,
Так сміється, що впала в млинці та в ледець!
Ковальenko Ольга
Села кумка на спину, ах ти ж боже,
«Балет я танцюю, дивись, ох, який!»
Тут вишнева пшениця дала громаду,
Не дарма ж кумка в нас королева сміху.
Володимиренко Артем
Кумка на свято, як муха на мед,
Насилає обійми, гріє в душі.
Проте, кума, завтра походу без енергії,
Твій компот — це просто жодної надії!
Загоруйко Катерина
Кумочка моя — це все жарт,
У музику мого життя веде,
Знає за столом обірвати жарти,
Лише б все сміхом, а не так — додому непомітно йти!
Сергієнко Максим
Кума пекла пиріг, та знов покладала,
Кухню свою білосніжною зробила —
Забула, що в чому ми плутали,
Йо-йо, і кусок вулики ділила!
Лисенко Ярослав
Приходжу до куми — пусте є місце,
На столі — солодощі, а де кулі?
«Оце тобі, я куму насипала,
Піду за другим — співає хтось по миклівці!»
Черненко Олесь
Сміхом їсть, шматками, де ж моя бабця?
Кумка веде, а я уже не такий,
Розуміння геть — в свято їй проживання,
Глисти у жарті — ой, не отримаю!
Піддубний Геннадій
Я на день куми запам’ятаю,
Подарунок — трилітровий баняк,
Вона сміється, а я скажу:
«Ти — кухар, та все ж, не може зберегтися».
Барикіна Інна
Кумка моя — танцюристка,
По всьому селі, а часом такий,
Я хотіла сказати: «Кумочка, чому?»,
Як в суботу встала в ритм з дідусем.
Яковлєва Валентина
В кумовій хаті — гуляння, сміх,
Кума готує, сипле про нас в сльоза,
Тож знову за стіл — розговоримося,
Кумка, ти знов у майстерності на порозі!