Коваленко Олена
Мама — тихий голос в ночі,
Коли зірки просто мовчать,
Її руки, надія в мрії,
Словами радість в серці прочать.
Скільки в неї болю й терпіння,
Та все ж світить, як сонце в травні,
В кожному шепоті — благословення,
В осені — тепло, в зимі — натхнення.
Ткаченко Андрій
Мама — це сад, де цвітуть часники,
Де кожна ваза — спогад важливий.
Її усмішка — обійми світлі,
Але чому погляд став сумним?
В її очах — безмежний океан,
Стежки з травами, мрії, реалії.
Коли-то була, мов весняний радар,
Зараз, як довге ностальгічне ехо.
Гусак Софія
Вдень я йду, думки — в метеликах,
Та пізно вночі приходить печаль:
Чому зву її беззвучно, немов у сні,
А сльози — у серці, мов тінь казаль.
Чую вітряні обійми,
Це — мамина пісня в безсмерті,
Несучи її нежиттєві пориви,
Я знову відчуваю, що кохання — в серці.
Мельник Артем
Мама, мов зорі в небесній сітці,
Світила мені, коли шлях був неясний.
Її усмішка — полум’я в свічці,
Досі гріє мене в ураганах днів.
Часом серце моє б’ється не в ритмі,
Але її слова все ще звучать:
"Сини, дочки мої, як весняні квіти,
Ніколи не бійтеся — я завжди поруч, чекай!"
Сидоренко Марія
Мами не вистачає за кругом столу,
Забирає розмови, кидає жарти,
В колі родини звучить її мова,
Її відсутність — невимовні сльози в тиші, гучні марти.
Вона навчила любити світ,
Кожен день життєвими ритмами.
В серці моєму — сліди її віт,
Мама, що ніколи не знає границь.
Савченко Віктор
Іноді тривожать думки мого серця,
Про те, як лишилось мало до весни,
Та мати в мені — це неначе безмежна пісня,
Як літні дні, в яких разюче світло.
Глибина її мудрості, мов річка,
І досі веде мої кроки уперед,
Я згадую, як була моєю опорою,
І навіть відстань не забере багатьом десять років.
Лавренюк Дарина
Очі матері втомлені, але сповнені світлом,
Вони вміщують у себе усі секрети й тривоги,
Я відчуваю в них вічний таємний піт,
Сила, що розкриває, як Учитель на дорозі.
Кожен день — нова нота в її музиці,
Вона співає про болі і радощі днів,
Я запам’ятаю її пісню навічно,
У снах моїх буде жити мати — наш світ.
Пономаренко Олексій
Я пам’ятаю, як гортали сторінки,
Казки мамині завжди були живі.
Вона виходила з душі в пісні,
І сміх дитини, як в музиці, світи.
Мамин голос на фоні вечірньої тиші,
Забирається у сновидіння — точка брава,
В її душі не має часу на злишки,
Бо вся любов в світі — це її справа.
Кузьменко Катерина
Ваші руки, мати, тихо гладять зорі,
Кажуть, що вдома завжди буде тепло.
Я пам’ятаю все — і труднощі, і вори,
І любов, яка все перемогла — мій трон.
Не говори про те, що стало минулим,
Залиш себе в моєму кожному слові,
Все, чим я є, з ваших шляхів безглуздим,
Вам дякую, мати, за всі Ваші радісні дні.
Чабан Григорій
Мама, ти, як річка, що тече в моїх жилах,
Спогад про тебе — сміх, часом зітхання.
Дорога твоя, хай і мала,
Це мій шлях до небес і істини, тож і кохання.
Твоя душа в кожній краплі дощу,
В вітрі почую твої свіжі радощі.
Завжди почуватиму світло в душі,
Бо ти — моя вічна ціла, рідна гордість.
Шевченко Назар
Часом тамую печаль у своїх думках,
Спогади про мати — невимовні слова.
Вона перетворила болі в криласлах сміхах,
Тепер сама — це зоря, що літає в голові.
Мати, ти — вірші моєї радості,
Спасибі за ніжність та життєві уроки,
В ці дні, коли нестача нас мучить всюди,
Твій дух завжди буде, як небо навкруги.
Григор’єва Анна
Мама, ти — потоки, що мчать у навігації,
Твоя доброта — не просто хвилини,
Пам’ятаю, як ти вміщувала в собі марення,
Вже давно, та й на планеті головне знищення.
На твоїх плечах — важкість світла,
Ти вчила мріяти серед бурі життєвих сліз.
Знаю: хай подолаю тьму на роботі охота,
завжди буде вдома — краса, свобода, спаситель.
Степанова Світлана
Є місце в серці для спогадів у мати,
Її обійми завжди відзначали своїм теплом.
Унизу я пам’ятаю шепіт Фортуни,
І твою присутність завжди, як би, з мене зняв світлом.
Не просто слово "любов" ти несла,
Це простір, про який неможливо забути.
У твоїх вчинках — мудрість та краса,
Мама, в твоїй історії — весь мій заповіт!