Котенко Марія
Сновидіння, немов тіні,
Приносять лише втрати,
Ніч, що шепче по коридорах,
Не може загоїти рани.
Серце б’ється в ритмах болю,
Запалюється у сутичках,
А на буденних обличчях
Сум злітає, наче птах.
Шевченко Олексій
Завтра знову з темряви,
Крізь сльози та безсилля,
Написав я ніч знову,
В обіймах тої жахливої стіні.
Біль – жорсткий товариш мій,
Не відпустить, не покине,
У строкатий мир тиху мрію
Долоні не впустять гніву.
Левченко Ірина
Всередині тліє пам’ять,
Як спогад, що пне коріння,
Ніїть душу, наче дим,
Вічність пройде у тіні.
Крок за кроком, слідом за слізьми,
День за днем, ураган нашої недолі,
Залишилася із смутком сама,
Мов птах, що на крилах носить поломки.
Гриценко Павло
Темрява сплітає завії,
У душі — безкінечний простір,
Витерає вогонь надії,
Сум і біль стають незворотніми.
Завжди лишаюсь у тіні,
Не знаю, чи радість існує,
У цій жорстокій тиші,
Душа, як птаха, бідна поде́ша.
Коваленко Наталія
Забула, як святити безсловесність,
Відпустила світло снів.
Скалічене серце не має черг,
Тільки час у криках, жаль для живих.
Сліз немає, зникла надія,
Студена осінь, мряка;
Болю, немов вітри,
У звуках таємного друга.
Трофименко Віктор
Тож знову я пливу у сльозах,
Занадто гірка моя пісня.
В серці б’ються спогади всіх
Тих ран, які не загоїти більше.
Словно хмари над землею,
Відступити нема куди,
Лише тиша і тіні,
І біль глибокий у грудях.
Полтавцев Антон
В надії знову зосереджусь,
У світі жорстоких зваб.
Зустрічі – натхнення й мука,
Залишають лише слід в піснях.
Сум, немов вітрильник в тумані,
Патон з мрій тонких —
Та в серці моїм, ніколи
Не закриється мій біль.
Тарасенко Олена
Печаль згущається в мені,
Скрипить у добре знайомих знаках.
Увага зникає, та не встає,
Що ж зробити з цим хворим назавжди?
Мрії потеряли свій зміст,
У небі чорних зірок скарбниці,
Лише ніч свідком — мовчання,
І вітер приносить страждань.
Кривенко Володимир
Прожити день у тісні сні,
Де неспокій страху множить,
Бачити рани на тілах,
А в душі – вірші без одягу.
Сумно, коли мрії гаснуть,
Осколки щастя безсили,
Віддам час, але що може
Запалити нову надію?
Яковенко Світлана
Важкий час, нескінченний біль,
Тіні душі базікають марно.
Усмішка та мрії надій,
Становляться міріадами поламаних снів.
Серед слів, що забуті,
Моя печаль звучить тонко,
У серці тихо кличе
Віра, що зникла, мов порох.
Лисенко Дмитро
Біль, мов буревій в лісі,
Несе з собою спогади,
Прокизло в житті цій –
Нема вже навіть тіней на воді.
Щоб повернути радість миті,
Мусить знову запалати,
Але над нами лише
Згаслі зорі і каяття.
Бондаренко Катерина
Мої почуття – в непорозумінні,
У кожному кроці криється мрак.
Вірші сплітаються з болю,
Наче спогади, що не зникли ніколи.
Подих часу, піщаний вітру,
Розмах синього неба.
Зрада приносить лише лікарські
Слова горя, тайна зізнання.
Федоренко Владислав
На пісочних берегах болю,
Мрії безжально губляться,
Нас надія не відпускає,
Повна туги стріча.
І все ж вітри дарують спокій,
Боронить надія уразливу.
Та в серці палкий жаль,
Який більше, ніж любов, стукає.
Черненко Анастасія
Зимова ніч опустилась,
Вітри казки приносять.
Сум натягує зіниці,
Серце вже не відчуває.
Слова прощання сумні,
Долоні в руках мов стерті.
Сльози, мов ріки, плескають,
У тиші порожнечі.
Ляшенко Сергій
У даху тугих стогонів,
Звук відлуння в таємниці;
Разом з плачем й болем
Кричать про втрати, про невдачу.
Сльоза знову падає в серце,
Поет втрачає зір,
Але в словах, ніби в піснях,
Біль, що в серці, звучить живо.