Петренко Олена
Коло без країв, воно як життя,
Крутиться в ритмі, веде нас в мріях,
Ні початку, ні кінця — такий вірш,
Вічна краса у своєму диханні.
Сидоренко Василь
Прямокутник, простий, але щирий,
У чотирьох кутах приховані мрії,
Симетрія форм, де порядок панує,
В ньому й справжня краса, що розкриває.
Герасименко Світлана
Трикутник, як пік, що кличе з висоти,
Сила в глибинах, в основі буття.
Може з’явиться вічність у простоті,
А в його лініях — архітектура життя.
Коваленко Андрій
Куб — таємниця у світі об’ємів,
І в кожному грані свій мир паралельний.
Мудрість прихована в стінах строгих,
Повнота форм, наука полетів.
Левченко Марія
Еліпс — як шлях до неможливого,
Гладкість ліній — рух без перешкод.
Кожен поворот, кожна крива,
Наша мрія, що не має бід.
Тимченко Олексій
Паралелі, що завжди в одній плоскості,
Нескінченні шляхи, що не перетинаються.
Схожі на нас у стосунках людських,
Не зможуть з’єднатися, хоч і намагаються.
Федоренко Настя
Квадрат — символ стабільності й миру,
Здається, що світ на цій базі стоїть.
Чотири кути, де обіймаємось чисто,
Як важливо знайти цей притулок, повір!
Бондаренко Ігор
Ромб — загадка в серці геометрії,
Два кути ворогують на радість.
Краса у контрасті, у чистому підході,
В ньому відлуння творчого вогню.
Шевченко Христина
Сфера — це мрія, безмежний ресурс,
У її обіймах ніщо не ріже,
Ідеалістичний образ, що кличе до гір,
Тут час і простір стають добром.
Дьяченко Олена
Трапеція — лінії мрії, підносяться вгору,
Грані, що зливаються в єдину пору.
Вона може навчити, скільки в серці сонця,
Регулярність в вигнутих, нових горизонтах.
Кравченко Марта
Циліндр — таємниця, що крутиться в ритмах,
Безмежність форм, де взагалі не мертвить.
Можливо, в його обіймах знайдемо істину,
Він вбирає світ у свої безкрайні важкі.
Романенко Сергій
Паралелепіпед — вічна величина,
Ширина і висота у ньому маячать.
Форма, що несуть оберти, що кружляють,
Складні зв’язки у кубах, що стверджують.
Савченко Ярослав
Конус — вершина думок та ідей,
Відкриває світ професійним новим зусиллям.
Вимірює час, як пісок у годиннику,
Він кличе нас до пізнання невідомого.
Пономаренко Ірина
Зірка — фігура у небі, як мрії,
Вождів веде до прагнень, що сіяють в повітрі.
Розбиває тишу на тисячу шляхів,
Там, де геометрія в душі летить.
Яременко Олег
Форма — це гра, що грає в часі,
Одразу пізнаєш, в чому суть всього.
Проектуємо мрії на аркушах вірша,
З геометрією завжди нам радість, а не тягар.