Вірші про мову: Красота української мови в поезії

Петрович Анна

У слова ніжність, в слові — воля,
По всій Україні сучасних полів.
Мова, як пісня, що ллється з поля,
Закохує в себе, й в радості й в журбі.

Кожна буква застигла, немов в танці,
Кожен звук — простір великий для мрій.
Де уди в’ються, там — знову шанси,
Пробуджує серце, у мові — радій.

Коваленко Василь

На стежці слів мандрую без краю,
Українська мова — то душі краса.
Вона, як річка, плине в безкраю,
У кожнім слові — моя рідна весна.

Від батька до сина, від роду до роду,
Несемо ми мову, як щире добро.
Вона — наша зброя у сильнім походу,
Нехай же звучить, як завжди, з глибоко.

Левченko Олена

Слово, як вітер, що в полі гуляє,
Лине свободно, куди б не повело.
Вірші про мову, вони не вмирають,
В серцях українців завжди в них тепло.

У клоччю трави, у росах ранкових
Знаходжу я мудрість в бабусі словах.
Мова — наш стяг, в кожному кроку,
Несем її в світі, як світлий наказ.

Сидорова Катерина

Я чую, як мова шепоче про нас,
У тихих вечорах, що настали враз.
Вона — майбутнє, в ній — чесний гастроль,
Слова немов квіти, що розцвітають в горі.

Коли торкаюсь до серця рідних,
Вчую звучання мелодій живих.
Мова, як батьківська казка, проста,
Вона — незабутня, лишається в нас.

Гнатенко Юрій

У змагучих запитах днів,
Гнеться в серці крик.
Мова, як ланцюг, що зв’язує кожен з нас,
Гучно говорити – це не лише крик.

Кожна хвилина — це нова сторінка,
Слово меншить страждання, мов квітка весняна.
У вічності й в часах, з одного коріння,
Розцвітає мова — душі незмінна.

Орлик Владислав

За що я люблю цю мову, глибоку,
За те, що в ній — історія краси.
Там, де рідня, та хліб у руках,
Там, де повітря — дух матері, мрії.

Вона, як мелодія в річних просторах,
Слухати її — то велика радість.
Як гарно, що має світ мову живу,
Зберігши в собі тепло незгасної справи.

Today in Ukraine
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: