Шевченко Тарас
Осінь, осінь, знову ти,
Золотом вкриваєш ліс,
Плачуть листя, листя – зліть,
У вітрах твоїх таємниць.
Скоро зима укриє сліди,
І в тиші заспіває сніг,
Та я ще сиджу в тіні,
Зосереджений на твоїх відтінках тих.
Франко Іван
Гей, осеню, ти в серці,
Листя мерехтить, мов вогні,
На полях пшеничних хустки,
Блиском сонця, тихі сни.
Сова кличе мене в вечір,
Місяць з неба мріє встиг,
О, як ти красна, загадкова,
Ти надходиш в обнімку зі сном!
Маланюк Євген
Скрипка жовтого вітру,
Зливається з піснею дня,
Осінь надходить, довесело,
Несучи свою пелену снів.
Кожен листочок, як спогад,
Мереживом шепоче тихо,
Ти прощаєшся, мила осени,
Повертаючись до вічної мрії.
Остапенко Тетяна
Туман легкий в обіймах ранку,
Каплями роси тріпоче лист,
Скрипка чаклунки співає пісню
Про тугу, про радість, про осінь, про злість.
Сквозь мою душу проходять
Скрипки шепоти неждані,
В осінь вже мчать золоті птахи,
В шепоті вітру стоять хвилини.
Гончар Олександр
О, осінь, ніжна таємнице,
Ти, мов пора серця злиття,
На вулицях уже кружляєш
В танці з кленовим листям в полоні звіття.
Скоро зима, а я з зимою,
Та поки ще пахне дощами,
В твоїх обіймах м’яко зливаюсь,
У мрії, обгорнутій золотими рамами.
Довженко Олексій
Розкриваєш осінь барви,
Червоні, жовті, сині дні,
В полях, де сонце тліє,
Серце б’ється, як колись.
Твої вітри шепчуть пісні,
Про те, як бродить душа в тумані,
Ой, осінь, бережи жар-птицю,
Що співає в ріднім саду знову!
Сосюра Василь
Золото падає з гілок,
Ах, осінь, скільки спогадів,
Скромна та гідна, мов птах,
Летючі листя, мелодії.
Розумію всі твої крізь літні
Слідочки, смутні і радісні,
Нас з тобою єднає тиша,
Теплота серця в ритмі мелодій.
Костенко Ліна
Коли осінь несе сюрпризи,
І вітри викликають спогади,
Тоді навкруги все неначе
Змінюється, проймає нас – нéзабудки!
Йдеш по вкритим золотом стежкам,
Несучи свої минулі сни,
Ти нагадаєш про кайданки
І про небо з тихими зорями.
Іваненко Андрій
Вітри осені, холодні,
Що зштовхують листя в танець,
Тримають серце за собою
І ваблять на шлях без плянців.
В голові мухи щебетають,
Як друзі у затишку тихому,
Запрошують у світ далекий,
Там, де осінь співає тихо!
Самійленко Марія
Шелест листя, спогад радісний,
Взгук осені, сумний, та ще й коханий,
Ти завжди була, наче ріка,
Що веде у й безперервне – в свято віршів.
Ось впали в воду кілька зірок,
Скочили в ріці, блискучі,
Це знак, що ми є – ніколи не зникнем,
В осінніх барвах таємно плетуться сни.
Левицький Андрій
Тиха осінь, день пустий,
Золото вітру у калині,
Спогади про наше кохання
Зливаються з піснею осінніх скринь.
В очах твоїх рікою мрії,
Ведуть їх пташки за собою,
Ми пройдемо цю стежку разом,
Де листя шепоче про кохання неждане.
Ватутіна Олена
Тонка струна натягнута в парку,
Осінь м’яко цілує деревця,
Пахне хлібом на столах,
Де зігріли нас усі віки.
Ти приходиш, миготіння золотем,
Кожен куточок дотик вітру чую,
Моє серце б’ється в ритмі,
Коли небеса до нас темне мріють.
Яновський Василь
Стежками листя мчать вітри,
В осінь календула, вже побіліла,
Ніби фарби затінюють сни,
Коли життя в барвах мрії вирує.
Ти,осінь, мила, завжди безпомилково,
Носиш прості радощі і мрії,
Співаєш безтурботно в русі,
В життя і надії, в мандрах моїх.
Друкевич Юлія
Гарячі дні губляться в бажання,
Сонце осяває помаранчеві поля,
Ти, осінь, скидаєш забуття,
Долаючи межі мотивів, являєш дива.
Твої вечори дарують нам надію,
Що все знову, як в спогадах, знову,
Ти є символом мого життя,
І в твоїх обіймах серце знову б’ється нове.
Кравчук Сергій
Незважаючи на холод,
До тебе поспішаю в рясний день,
Зіткаюся з настроєм,
Що скидає листя в осінній тень.
О, осінь, верхом на чужих обіймах,
Здається, люди втрачають шафи,
Але я залишаюсь в твоєму лоні,
Спостерігаючи за світом надій і спогадів.