Коваленко Марія
Зрада, мов тінь, що слід веде,
Ти в серці, як змій, тихо пливе.
Обіцянки — пір’я, вітром зірвані,
Лише брехня — вмиваєш у сльозах.
Розкриваючи рани, знову згадую,
Словам твоїм, неначе, я вірю, п’ю.
Але холодна нічка розкриває правду,
Ти була, як вітрець — лише наполовину.
Ткаченко Олексій
Де ж діло правди, скажи, друга?
Зрада в словах — неначе вбивча рана.
Звертаюся до зірок у бездонне небо,
Твої обманці сльози на радість мені зберігають.
Серце, ох, як молоко — таке просте,
Почуття твої встигли вбити мене.
А брехливо сміється світанок новий,
І як ловити, коли ти втратив спокій?
Сидоренко Анастасія
Брехня, мов колючий терен на серці,
Тепер ходжу самотньо в пітьмі прогресі.
Зрада заплутує, як в сітці павука,
Коли кохаєш, втрачаєш себе завжди в тундрі.
А ти, моя зраднице, увібрала сльози,
Теплі спогади плетеш на дотик до вітру.
Але в обіймах, знову чую ляскіт,
Знаю, твоє серце — не більше, ніж кусочок сіна.
Гончаренко Сергій
Ти сплутала мої очі тінями,
Зрадивши надію, мов натомість, тінь.
Обличчя твоє стало всьому причиною,
Здається, що світ навколо — лише брехня.
Кохання може зацілити рани,
Але душа в кайданах — сльоза без дна.
Збігають години, мати, oh, як важливо,
Прошу ти у вітрі розкритися переді мною.
Бондаренко Ольга
Тиша, що звучить як брехня,
Твої слова, як кофе — гіркі та принадні.
Зрада в кроці тихому, нічого не можу вжити,
Коли весна приносить з собою тугу.
Ти приходиш у мрії, знову повертаєш,
Але серце моє вже давно заплатило.
Завжди чую сміх, розуміючи вихід,
Ти, мій дорогий, — лише тінь і ніжність.
Шевченко Анна
Вітер блукає в темряві, мов страх,
Зрада пробирається в тихий мій сховок.
Сказала мені, що будеш завжди,
Тепер льодом покритий весь надій спокій.
Пліткує в вушах, неначе тінь,
І кожне слово — нове підступне лихо.
Я повернуся, кажу, але знаю,
Що залишилася в моєму серці лише брехня.
Ковальчук Юрій
Ти зрадила, мов сліпий снайпер,
Словами твоїми забрала мої сни.
Кожен погляд — це спогад про згубу,
А серце обпікає, знову рум’янить.
В надрах щораз більше гіркоти,
Зради співають пісні замість любові.
Смуток в радісних піснях проходить,
Брехня ховається за сміхом печали.
Лисенко Віталій
Від зради не уходжу, лиш залишаюсь,
Слова твій смиренний шепіт в губах,
Кожного вечора, вбираєш у серці,
І брехня сама прийшла до мого тіла.
Я знаю, тебе не вивести з мрій,
Зрада стукає у снах, обманює мене.
Але знову я чую твій тихий голос,
Слухаючи, що таке надія напроти болю.
Гриценко Ірина
Серед ілюзій, де плутаються сни,
Зрада розквітла, мов дика квітка.
Серце, тремтіло, як щира ріка,
Твоя брехня знову розриває на шмаття.
Кричу у тиші, намагаючись зрозуміти,
Чому моя любов стала отруйною димкою?
У схованках душі живуть таємниці,
Брехня носить маску, в надії на перемогу.
Мельник Владислав
Моя душа, як хвиля, у морі зради,
Брехня, неначе гучный грім, рветься в тиші.
Обійми кулею, навіть не очікую,
Що любов твоя вже була — хитра і підступна.
Правду знайти важче, ніж вмерти,
Коли все, про що мрієш, — залишить слід.
Забуте кохання під снігом лягає,
Ти, зраднице, серце моє не відчуєш.
Павленко Наталія
Зрада, як дощ, що гасить вогонь,
Слова твої, мов стожари, ранять душу.
Коли я шукаю світло серед пітьми,
Твої обіцянки — лише порожні слова.
Хоча безвихідь оточує з різних боків,
Розбите серце не зможе зрозуміти.
Але знову надія приносить тепло,
Забуттю ворота широко відкриті.
Морозенко Сергій
І звуку краса знову заплутала,
Твої очі — в обмані, у серці страх.
Зрада між нами стоїть, мов стіна,
Слова твої списані, у мріях — безвихідь.
Радий був, що любив, та ти — ненажерливо,
Брехня плутається в кожній нашій мові.
І хоч у словах так багато швидкого,
Думки твої, як п’яна, в небо летять.
Гузенко Валентина
Он темрява впала, забрала любов,
Зрада, немов смерч, вкрила ноти.
Серце моє стукає у грудях,
А брехня ховається в серцях людей.
Знаю, немає чемних слів на прощання,
Кожен твій шепіт — пекло моїх мрій.
Вірус обману завжди в проверках,
Ти в душі моїй навіки, як тінь, жила.
Левченко Артем
Словами твоїми обплутано життя,
І зрада, мов poison, прокралась все глибше.
Сонце сідає, більше нема слів,
Скарги в небесах не несуться у темряву.
Коли покинеш в холодному світі,
Брехня буде виводити з чуттів душу.
Я знову блукаю між спогадами тінню,
А пам’ять завжди закриє в собі ранку.