Шевченко Тарас
Життя, як річка, плине в таємниці,
Шумить на камінні, ллється до моря.
Кожен поворот — нова мить без кінця,
Доля веде нас через темряву й кволість.
Франко Іван
Вируючи вимагаєм світ,
Дослухаємося до гомону зір.
Доля — це мозаїка миттєвостей,
Кожен з нас — частинка в цій повні.
Лесенко Леся
Спокій і буря в душі моїй,
Ми танцюємо в обіймах часу.
Доля, як пташка в лісі нічнім,
Утере серце, дарує мрії.
Сосюра Володимир
Кроки долі, таємні і прості,
Поезія — жива душі мова.
Ми стежимо за зв’язком часу
Від серця до зір, від мрії до слова.
Руданський Степан
Сонячні промені гріють удень,
Життя веде нас перед самим краєм.
Кожен момент — це новий хрест,
Істина в спробах, не у знанню раю.
Ольжич Олесь
Доля, як вітер, куди заведе?
На далеких шляху, під струмком сліз.
Життя — це весна, що з мечем йде,
Кожен день — листя, що в’януть вже всіх.
Бальмонт Валерій
В безмежжі часу, де сновида мре,
Життя грає в мелодії снів.
Вдаль і знову з’єднає мрії,
Долю співає, не без лихих слів.
Костенко Ліна
День і ніч, як стежки, розгалужені,
Життя моє виросло з сліз.
В обіймах зими закутане,
Але весна втрачає холодний вигляд.
Куліш Пантелеймон
Камінь на горі та дно ріки,
Сила життя в простоті ролі.
Тільки обирай, куди іти,
Доля нам шле свої дзвони і долі.
Щербаківський Василь
В небі зірки співають про нас,
Життя, як палет — смак кожного року.
Доля — це світло в темряві час,
Ми знаходимо шлях через мрії і дороги.
Чернецький Олександр
Ніжна осінь свистить в небесах,
Життя на осі — поле чудес.
Доля змітає всі страхи,
Його беріг — як пташиний гнізда.
Кравченко Ганна
В кожному диханні — чудо й смуток,
Життя — це черга щастя й розлуки.
Доля веде нас до вічного спокою,
У серці залишає добрі звуки.
Дзюба Антон
В пустелі життя, у ландшафті мрій,
Кожен крок — це згадка, таїна тривог.
Доля принесе нам вдачі нові,
Отже, пливем, як ріки без берегів.
Скрипник Олексій
Кожна мить — це шанс і кульмінація,
Життя нас навчає осяянню.
Доля — сувора, та в нас є надія,
Серце кричить: «Живи, не гай часу».
Громик Ірина
Квітучі поля і темные шляхи,
Життя — це картина, по якій веде доля.
Сонце і дощ — разом у полях,
Змогти встати, щоб жити тут, на зорі.