Котенко Тарас
На поляні, де цвітуть калина,
Мова вививає, як струна,
Шевченко знав, що в серці – сила,
В словах наших – свободи весна.
Вірші трепетно звучать в душі,
Слово живе – воно не згасне,
Кожен рядок – мов надії віхи,
В мові рідній ми не самотні.
Малюка Олена
Коли читаю, бачу Шевченка,
Вірші його – мого серця мова.
Кожна буква – як палка, що палає,
Вогонь любові, надії основа.
Очі його бачать степи безкраї,
Слово – то сила, не втрачає,
Наша мова – як пісня весняна,
Відроджує нас, як вітри весняні.
Гринько Сергій
У кожному слові – пам’ять про землю,
Шевченка слово, мов крила вітру.
У віршах його – гімн своєї долі,
Мова живе, як чаша з золота.
Вона – то всесвіт, то крапля роси,
Древня, як світ, і завжди молода.
Там, де мова, там і свобода,
Проникли в глибину – туди, де софі.
Романенко Ірина
На зламі слова – жах і любов,
Мова в руках, як райдужна стрічка.
Шевченко, ти в серці моєму,
Вірші твої – це джерело живче.
Чую мову, що пронизує час,
Сповідає нас, як пісня ранку.
Слово з історії пливе по дням,
Великий Тарас, у твоїй душі
Яременко Андрій
У віршах тих, що завжди живуть,
Шевченко лине в піснях, у словах.
В мові – глибина, у серці – щастя,
Для нас, українців, вона – небесна.
Слово просте – мов ніжна струна,
Ллється з уст, як з ріки вода.
Так ми плекаємо, шануємо,
Мову свою, нашу вірну, древню.
Лисенко Марія
Слово рідне, як пісня весела,
Шевченко зветься в кожній мові,
Вірші течуть, немов ріки безкраї,
Дарунок Долі, живе в історії.
У кожній сльозі, що в серці полине,
Мова звучить, як співи весни,
Тарасе, ти з нами в кожнім слові,
У віршах твоїх – вічний урок.
Василенко Олег
На стежці слова – воля, день новий,
Шевченко крокує, невідомий, в тіні.
Серце говорить, сльоза на вустах,
Мова – той корінь, що плекає нас.
Вірші, мов зірки на небі,
Осявають шлях молодих сердець.
Мова моя – вірна, сильна,
Як Тарас в огні, та завжди з ордою.
Пономаренко Наталя
Летять вітри, а мова – вічна,
Шевченко чує, як серце співа,
Вірші, мов зірки, в ріднім просторі,
Словом єднати, свободи клятва.
Кожен рядок – це дотик до душі,
Живе в симфонії рідного слова.
В мові нашій – всі радощі й біди,
Шевченко наш, завжди в рідній правді.
Білогура Олександр
Там, де слова стають піснею,
Шевченко в серці, медом – мова,
Вірші його – як вітри весняні,
Далекі терни, ніжні кольори.
Карається мова в полях зелених,
Розцвітає, як лотос у тихих водах,
Вона позначається нашими слізьми,
Шевченко молить вірші прості.
Зайченко Ніна
У звуках мови – вічність України,
Шевченко стукає в наші серця.
Вірші, мов рубінові дотики,
Зберігають історію, як серце палає.
Мова наша – зв’язок з попередніми,
Сила любові у вічній вірі,
В кожному слові – ти, Тарасе,
У тиші ночі, у кожному чутті.
Герасимов Юрій
Де ж ваша мова, священна, жива?
Шевченка слова у серці б’ються,
Вірші його – це вічна епоха,
Спогад про землю, де душа вітчизна.
Сонце світить на папері, в тіні,
Слова, мов птаха, підносять нас вище,
Бо у віршах проростає Рід,
Шевченко з нами, на краю світу.
Кириченко Валентина
Між крайнощами, де зірки сплять,
Шевченко читає слів струни.
Вірші – це світло з небес,
Мова є рікою, що в нас не зникне.
Слово – то доторк, воно – жива ліра,
Не пройде все, не затихне сум,
Летючий Тарас, в ритмі чистого,
У темряві світла, у мові – мов сон.
Деревянко Оксана
Моя мова – це пісня безсмертна,
Шевченко дав їй крилаті мрії.
Вірші лунають в світі необмеженому,
Там, де слова розцвітають, як мрії.
Кожен рядок – це подих нового,
Серця живі, незліченні дні.
Слово в серці, як ріка крайня,
Тарас наш, у вогню і весняної вірі.
Коститченко Ілля
Прочитаю вірші, заблукаю в мову,
Шевченко звуком стукає вірно.
Словом творимо майбутнє нове,
Бо в мові істина, життя не тлінне.
Кожна думка – мов спалах на горизонті,
Мова – наше коріння, в ній – сила,
Пісня не має краю, в ній – стомленість,
Тарас з нами, і кожна рядка – крила.