Коваленко Ольга
Сонце встає, і дзвоник дзвонить,
В мить порушу твій радісний подих.
Кіт мене зустрічає, м’який, як пух,
В його очах — безмежність, теплі куточки.
Граємось разом на теплому килимі,
Ласкаві шепоти по уламках долі.
Ти мій друг, мій маленький світ,
Разом з тобою кожен день — це рідний літ.
Шевченко Іван
Чихуахуа, ти мій маленький ніхто,
З тобою можна йти, хоч куди б не пішло.
Трусишся, скавчиш, чекаєш на хліб,
Але в моєму серці ти — найбільший п’єдестал.
Твій погляд мов простір, безмежний і глибокий,
Ти вчиш мене любити, прощати без муки.
В хаті твої сліди — завжди яскраві,
Радість моя у тобі, маленький, вірний друг, завжди!
Петрова Наталя
В хліві малинового лишеня,
Там живе свиня, що забавляє мене.
Вона смішно стрибає, рохкає, весела,
Стане мені найближчою на всьому світі.
Коли я прийду, з радістю й метушнею,
Вона відгукнеться, торкнеться носиком.
З дружбою цією нам не страшні біди,
Разом у радість, у сміх, у груди.
Тищенко Сергій
У нашій хаті собака вірний,
Завжди буде під боком, серце відкрите.
Слухнянка, легка, як утрата сльози,
Друзів не смішить ніщо, навіть грози.
Гройди його лапи по підлозі,
Скільки щасливих моментів у розмовах.
Ти любиш мене, як ніхто на землі,
Вірність твоя — це найбільша змога.
Лисенко Тетяна
Котик сидить на підвіконні,
Спостерігає, як грає сонце.
Мишка знайшла, ловить на столі,
Своїм чародійством смішить нас в усій.
У вечірній тиші, в блиску зірок,
З ним я забуваю про всі турботи і смуток.
Ти — моя радість, моя поселянка,
Котик любимий, ловитимеш мрії, не зупиняйся!
Гречко Віктор
Кролик, сховавшись в траву,
Крути, стрибай, витрачай радість свою.
Поміж квітів — твій дім, таємна кратер,
Розповім тобі казку про далекий похід.
Твоя шершава шкіра, такі м’які вуха,
З тобою в світі немає зла, лише дух.
Тепло нашої дружби — мов ковдра в зиму,
Ти моє чудо, мій маленький друг, мій лайк!
Орленко Марія
У літньому саду я знайшла птицю,
Червона, жовта — від радості млість.
Сьогодні взяла на руки, не мала сльози,
Мрія життя — побачити вільну, ясну.
Ти співаєш, непримітно зігріваєш,
Недарма твій крик всю тишу розбиває.
Серце твоє завжди буде в зігнутих крил,
Моя пташко, у тобі — любов, життя і витвір.
Чмутова Світлана
Кіт на білій постілі, майже непомітний,
Тихо ступає, повільно, протиприродний.
Сон мій не рубає, час зберігає,
Ти мій маленький щебетун, розумний і дикий.
На вікні три точечки — наші знайомі,
Ти будеш числом нескінченним у благості.
Твоя хода м’яка, як твоя дрижуча мрія,
Вранці ти — радість, всю ніч — захисники.
Федоренко Анастасія
У горнятку спаємо, скільки без тебе не спиться,
Заглядаєш в світ романтичний, ніколи не схам’янці.
Лискуче тіло, м’яке, як пудель тугий,
Ти моя прив’язана музика, мудра життя.
Ти смієшся, трохи зникала,
Коли заграв дивний світ у пісню, всім відома.
Я сказала: «Залишайся, затишно, вічно,
Ти моє поле, символ небесної пісні!»
Трофименко Вікторія
Щеня маленьке, як гіркий розквіт,
Дивиться в очі, співає, не зупиняється мить.
Кричить: «Ходімо ганяти мрії у дощі!»
З тобою завжди на весні, опівночі, ліхтари.
Копирси, сміх — чарівна зима.
Ти мені покажеш, яке це — кохання,
Серце палає, а радість на обличчі.
Ти мій маленький друг, у житті — вічний кажучи!
Матвєєва Олена
В домашньому куточку новини та пакети,
Кіт сидить, злякаючи дз’єрга вітри.
Сонно потягується, чекає на їжу,
Його охоче порадує мій вечір теплий.
Розмова без слів, але з поглядом яскравим,
Ти розумієш все — з тобою мій тривожний.
Без тебе у серці залишать порожнечу,
Мій милий подарунок, ти — питання радості.
Заболотна Лариса
Моя пташка в клітці, з красою незрівнянною,
Тобі довіряю, ти — теплом мої всезнаючі.
Співаєш життєствердно, врятуй від туги,
З тобою реготати, підлікуватися надію.
Вранці, радісно, даю тобі зерно,
Твої очі світяться, немає в них півшаленства.
Летиш, у мріях грай, позбудься гніту,
Я твій друг, а ти — чергове привіт!
Костенко Денис
В хаті маленькій живе собака,
Вітряна, вільна, моя вірна подруга.
Коли біля воріт проскакуєш,
Ти смієшся, весело у вільному розумі.
Сонечко м’якеньке, дощ та вітри,
Твої загатки не закриють коробки.
Ти наяву вказуєш мені на путь,
Разом іти, з мрією летіти в сліпий мить.
Бондаренко Людмила
Вгорі літає птаха, синя-біла,
Таврійські звуки, гармонія, надія.
Втечи у світ, в нові вітри похмурі,
Разом з друзями — ти моя натура.
Скоро знайти, побігти у раду,
Щоб знову на землі, з традицією в контакті.
Ти мій гість, моє посмішка слівця,
В нас любов з найвищих почуттів — вічно лубки.