Коваленко Олена
Ніч беззвітна, в поле тиша,
Крізь сльози – рідні очі.
Пам’ять кличе, як на спомин,
Забутий образ, щирий хліб.
У вітрах ночі безмістної,
Нам розгублено, як спогад.
Голодомор, мов тінь сліпа,
В серцях наших відлуння гнітить.
Шевченко Андрій
Вкраїни з болем стогін,
На полях, де хліб ріс.
Голодомор на серці тінь,
Пройшов і слід залишив.
Згасили світло в хати,
Слова та сміх від пустоти.
Прощай, весняний радісный,
У тьмі знову наші сльози.
Лисенко Катерина
Дивлюсь на землю обіпертий,
І серце кличе знову:
Голоди, як спогади,
Приходять через години.
У сльозах я разом з вами,
Відчуваю цю темряву.
Голодомор нас не зламає,
Нас буде чути й після тепла.
Бондаренко Ігор
Болить земля, клекотить небо,
Голоду сліди не зважають.
Лиш пам’ять в серцях безмежних,
Душі нам завжди нагадують.
В мові народженій в муках,
Не вгасить забуття стіни.
Теплом голодом не знищити,
Ми будемо завжди в силі.
Зіньків Віталій
За темрявою світло є,
У пам’яті тримайтесь, браття.
Голодомор – не просто біль,
Це спадок наш для дітей, зокрема.
Вночі, мов зраділі духи,
Спогади летять, мучать.
Вони живуть, і в світлі,
В нас з вами вічно щит.
Ткаченко Юлія
Поетичні сльози, писані словом,
Голоду відгук – душа болюча.
Пам’ятаю я, споглядаючи схили,
Прямуючи туди, де хліба не стало.
Нас мати в навчанні учила,
Про Голодомор, як про муку.
Не забули, не зникне спогад,
Світлом пам’яті живемо.
Грищенко Марія
Голодомор – це стогін весни,
А в полях, де хліб вкриває.
Ми пам’ятатимемо завжди,
Мов одне, в серцях раніше.
У піснях, що в серці живуть,
Правду не задушить вітер.
Гіркота буде в спогадах,
Але ми забудемо – ніколи!
Яремчук Петро
На полях, де ячмінь нормою,
Залишився біль невимовний.
Голодомор у сміливості слів,
Тим, хто спав у тіні страху.
Усмішки нас не покинуть,
Серед картоплі, между сіянцями.
Тільки мрежа спогадів залишила,
В наших жилах стукає пам’ять.
Ковалевська Тетяна
Тінь минає, голоси вітру,
Голоду в серцях світло мсить.
Пам’ять ясна в пізні вечори,
Голодомор, як рана, тягне.
В душі струмить відлуння з минулого,
Укривши нас в страху сні.
Не забути я так не можу,
Поклонюсь за хліб, ваших сліз.
Дорошенко Іван
Згасла дервіша стежка,
В небі – мов мішки, пшениця.
Голодомор – це пам’ять, гірка,
Сумуючи про рідну вітчизну.
Старі пісні у червоних рядках,
Життя кличе в братерстві.
Лише пам’ять від нас не зникне,
Голодомор в серцях буде вічне.
Кривонос Вікторія
На протязі піснях завше,
Голодомор – нелегка зга́да.
Три дні простивши, лиш встали,
Станемо знову, у світлі, разом.
Згаснуть хвилини жорстокого страху,
Але надія є в нас,
Пам’ять корінням пронизує,
В нас слова, і хліб, і з ласкою.
Соловей Сергій
Майбутнє нашого добробуту,
У корінь хліба закарбоване.
Голодомор – болю ваги,
Словами в серці поклик.
На обличчях у нас той біль,
В пам’яті з диханням в’язне.
Продовжимо жити в музиці,
Голодомор – повернення в неможливе.
Лепетюк Федір
В землю важку кладіть портрети,
Наші діти несуть у серцях.
Голодомор залишив у нас слід,
Визволення в пам’яті лишив.
На стежках, де пшениця,
Виться, як смерть у снах.
Голодомор – це з нас один,
Не спугне нас неминуче.
Литвиненко Олександра
Запам’ятаю в душі вічно,
Голодомор, як світло й тінь.
Слова серед сліз, болю,
Нас буде чути й через гіркоту.
Переживемо минуле сни,
В зліті пісні, в живому хлібі.
Наші душі, несучи пам’ять,
Пам’ятати вже нічого не хочуть.
Петренко Світлана
Голоду в пам’яті кричить,
Вже сліз не гасити.
Пам’ять у нас не зникне,
Усмішками знову обираємо.
Голоди, як мати єдина,
Лиш спогади в рідних стінах.
В пам’яті буде вічно,
Голодомор – це ми, як ростити.