Ткаченко Олена
В пеклі сірка, десь у небі гримить,
Мріє народ, що свобода прийде,
Синам і дочкам своїм не підуть,
Вірші про війну — наш побідний хід.
Там, де палі, там, де сльози стікають,
Знову шафраном цвіте вогонь,
Прощавай, дитинства весняна пора,
Кожна хвилина мов битва в війні.
Сидоренко Іван
З глибини душі, втративши мрії,
Я записую почуття на папері.
Вітер несе вже запах війни,
А серце моє б’ється — ритм надії.
Хмари знову розхитують далекий запад,
А солдати в небі з молитвою встають.
Нехай хтось запам’ятає ті сльози,
Коли встанемо разом і вільними будемо.
Гречанюк Наталія
Тишу порушує дахнотній куля,
Відблиск надії в темному небі.
Кожна розмова — про припинення,
Земля моя, дбаю про тебе, не сплю.
Діти малюють сонце в темряві,
Сміх їх п’янить, мов запашний мед.
Болить ціна, та ми не здамося,
Віра у справедливість — наш світлий вед.
Левченко Сергій
На руїнах міст, де цвітуть тривоги,
Залишили пам’ять про героїв забуття.
Від болю й страху, як від туману,
Знову стаю, мов молода земля.
Кожен вірш в серці — це крик з надією,
І це не мелодія — це віра в зміни.
Сонце знову засяє, буде краще,
Наші мрії не вмерли — вони в середині.
Коваленко Марія
Безмежна война, що краде наш спокій,
Згадую, як діти зганяли тугу.
Холодна земля, та серце не вмерло,
Тут боротьба, тут віра і радість в усю.
День новий стукає, вкрадена мрія,
Ця пісня скрізь — в сльозах, в крові.
Не бійтеся, люди, вистоїмо разом,
Війну проживемо, світло мрії вкажемо.
Сулима Дмитро
Еха бою лунають за стіною,
Ми боремося з тінями, з вітрами всесвіту.
Слово наше — меч, живе та гучне,
Вони не зітруть, бо ми онлайн в серцях.
Вітри воєн, та у нас тривога,
Вільні народи не піднімуть встояти.
На хвилях бою, у внутрішній битві,
Ми відчуваємо, що миром живемо.
Боярська Катерина
Десь між сльозами, метушнею війни,
З’являються серця, що нас не зламати.
Складаються вірші, бувають безум,
Спросимо світло, спробуємо знову.
Тепло оформлює рани від волі,
В німій надії квітне мир на землі.
Хай пам’ять зберігає тих, хто в бою,
Ми живемо за них, ми не втомлюємось.
Черниш Володимир
Ми пройшли через темряву безумства,
Тримали надію, носили любов.
Старі гнізда ще пам’ятають,
Коли вранці сходить сонце без сліз.
Незламні душі, втратите собі,
Наша боротьба несумісна чим зла.
Світ тримаєм, за плечима — історія,
Війну згадаємо, коли луна не спить.
Завертуня Оксана
Слухай, серце, коли звучать постріли,
Чекаємо, поки закінчиться ця тьма.
Кожен удар — то крик, то тиша,
Вірші наші — вічний спогад про себе.
Заточені в любові, ми не відступимо,
Боротьба за душі, за кохання в нас.
Зі спогадів жива пам’ять людей,
Ми створимо новий світ, закінчить війну.
Друган Микола
Серед метушні, що зрушила в лісі,
Дух народів говорить — ми знов не скоримось.
Лиш віра в серці, край вразливий,
Віруємо в завтра, коли голод заспокоє.
Гремлять постріли, та ми не здамося,
Кожна крапля бруду — для нас не болісно.
Зберемо моменти, як скарби дощі,
Тут живе свобода, тут живе пісня війни.
Мірошник Настя
Затримавшись у думках, я малюю крила,
Слово для кожного — кожне ліче боління.
І сміх дитячий в темряві пролітає,
На крилах любові ми не загинемо.
Вогонь у серці не згасне на віки,
Нехай збудуються мости на гірких землях.
Робіть зі сліз норму, не мрійте у тіні,
Бо наше завтра — то вільний, світлий день.
Поліщук Ніна
Сховані сльози за бронею війни,
Біжу до дому, щоб знов прийти.
Життя безпечно в тісних постелях,
Цвітуть у росах, обіцяють зі сліз.
Не буде світу, поки серце тремтить,
Нас вітри воєн не штовхають чи скидають.
Разом піднімемо, звідки гірка біда,
Забудемо війну, свою мету знайдемо.
Котик Любомир
На полях бою, де дощ і пил,
Нас з’єднує віра в світлі дні.
Час йде повільно, та серце пульсує,
Світ весь рідний пломеніє у серцях.
Нехай весна знов красу приносить,
Лише повірте, що зможем злетіти.
Ми разом витримаємо все це боління,
Пісня війни — це пісня надії.