Кобилянська Ольга
Борітеся, навіть якщо темрява,
Веде лише до жертовної грави.
На полях зламаних, що кров’ю полите,
Відвага мертва, та пам’ять живе.
Стус Василь
Варто знов піднятися з колін,
І стукнути кулаком об землю гігантську.
Бо з розп’ятими смутками війни
Воскресне наша сила необмежена.
Багряна Ліна
Немає спочинку в рідній землі,
Причастя лине над рештками слави.
Ми вшановуємо тих, хто загинув,
І у душах наших горить невмируща драма.
Симоненко Василь
Вітри луни, що війна принесла,
Вділили нам крила; до неба летіти.
І краплі сліз, зливаючись в ріку,
Знаходять шлях, щоб знову розцвісти.
Грінченко Борис
Дивлюся вдаль, на поле змагань,
Де кожна іскра — то спогад зранений.
Не дарма над нами горіли хмари,
Бо там, де боротьба, там душа незламна.
Кравченко Олександра
Серед відчаю, у загонах спогадів,
Голі дерева розкривають вітри.
Ми повертаємось, як боги з небес,
Бо наші герої — не забудемо їх.
Червінська Марія
Гордо стояти й не боятись тіні,
На полях битв відгомонює час.
Родина страждає, та дух наш сильніший,
Твоя свята пам’ять не зведеться до нас.
Губенко Андрій
Забудем гіркоту, спогад сльозами,
На серці не буде тих раней потемок.
Бо в віршах Шевченка, як у живій рамі,
Завжди знайдемо шлях відомий до спалок.
Левицький Іван
Війна, мов вулкан, в пеклі гуде,
Залізо в серцях стали криваві.
Але коли вогонь, спалюючи шлях,
Наш дух знову встане, незламний, багатий.
Бондаренко Ольга
Там, в кривавій пустелі пам’яті,
Де кожен камінь розкаже про нас.
Переможем, і полетимо високими,
Бо відвага крила зможе знести.
Хвильовий Микола
Слово моє — то куля в бою,
Воно стукає в серце, порушує ніч.
І навіть у складі не зможуть забути
Тих, хто дав життя — священний наш бій.
Сосюра Василь
Пригорни мене, коли прийде війна,
Будемо разом, навіть у тьмі.
До ланцюгів пам’яті принесемо
Наші серця, що не зможуть зламатися в думках.
Вишня Олександр
Листя падає, палає вогонь,
Але знову зіллється з забуттям.
Відкриємо рану, виплачуючи сум,
Яка наша земля — не забувається кожен день.
Дзюба Тарас
Нехай над хмарами з’явиться сонце,
Розквітне радість у кожному спогаді.
І в кожному вірші — сила рідної мови,
Яка завжди буде відстоювати свободу.
Бровченко Ірина
Серед шепоту вітру в горах палає,
Знову останній бій за вільну країну.
Вікна пам’яті пораненими,
Але знову співає душа в нас, як у колисці.