Ковальська Ольга
Пташки співають в небі яснім,
Діти сміються — це щастя візерунком,
Сонце на щічках світиться,
У ніжних обіймах матері — пам’яті глибокі.
Пора року, що минає,
Принесла нам радість вдома,
А очі їх, як зірки ясні,
Сяють у сутінках, стають вічними.
Шевченко Василь
У лісі, де квітки розквітли,
Біжать діти, сміються в голос,
Всі печалі у серці змили,
Як потоки, що несуть по колос.
Хай ростуть вони, як дуби,
Сила в них — радість і мрії,
Відбудують світ в тиші,
В серцях їх палають надії.
Біловол Олександр
Маленькі руки, ніжні, теплі,
У грі сплітаються мрії,
Вони несуть, мов пташки, вельми,
Любов, що знає політ у своїм.
Перші кроки — невпевнені,
Але в них — віра дорослих,
У серці — радість безмежна,
Діти — наш скарб, наші душі.
Лубенська Марія
На світанку, в тиші ранку,
Дитячі голоси звучать,
Усмішки, як зірки, в танку,
Вони вчать нас вірити, жити і мати.
Це серце, що б’ється з радістю,
Це світ, що оновлюється знову,
У словах дітей — мудрість безкрая,
Яка залишає слід у любові.
Темнюк Тетяна
Діти — це промінь світла,
В серці вогонь, що ніколи не зникне,
Вони шепочуть надію тихо,
Як вітри дмуть у безхмарнім небі.
Усмішка їх — найкраща нагорода,
Серця відгукуються в ритмі сміху,
Маленькі мрії, як перлинки розсипані,
Вони гордість наша — наше живе дихання.
Гриценко Андрій
Вечір, зорі, спокій навколо,
Діти засинають у колисці пісень,
Сни їх — це казки, де світло безмірне,
Де бігають мрії, втілені в тіні.
Поки серце б’ється, поки йдемо,
Вони — наше завтра, наша надія,
Там, де щасливі сни їх женуть,
Складається доля, з покоління в покоління.
Сіренко Наталя
Зимова вечірня тиша,
Вогнем палає камін в темноті,
Діти ведуть нас у мрії світлі,
Сила у них — у щасті простоті.
Велике майбутнє в їхніх очах,
Як зоря, що сходить на краю,
Разом ми віднайдемо вміння знов,
У серцях їх — теплі промені радісті.
Пчолкін Іван
Виходячи на поріг,
Вони співають, надію дарують,
Кожен момент — це особливий слід,
На серці дорослих вічно палають.
Діти, як фарби для вітру,
Наповнюють життя, як річки повноводні,
У масці могутній давності,
Вони — те, що вести до зросту.
Левченко Катерина
На луках розцвітає радість,
Маленькі серця в ритмі свят,
У світі — ніч, та в дітей — ясність,
На їхніх щічках — теплі вечори з квітами.
Вони — наші посланці добра,
Дивляться на нас з захватом і вірою,
Незабутня мить, вони в нас,
У серце вкладено — сонячний камінь.
Романовська Євгенія
Сонце встає, розсипається по полях,
Діти малюють світ у кольорах,
В їхніх очах — невимовні мрії,
Ті, що летять в небі в радісному шляху.
Біганина, безтурботний сміх,
Вони створюють легенди, що живуть,
Ніжні моменти, спроможні відбити,
Краса життя — у них, і в красі слів.
Савченко Борис
На небі сяють зірки,
А в очах їх — відображення,
Кожен момент безцінний,
Спогади про радість — наші спадщини.
Діти — це наша робота,
Щоб зростали, як ліси,
В їхніх силах — мудрість безмежна,
Власний світ немов скинув карі гасла.
Федоренко Алла
У синяві і печалі буднів,
Вони — наша біль, наш щирий дим,
Ніжні начерки на серці — весняних,
Серце мами, де вже залишилось світло.
Виховуємо разом доброту,
У всіх подіях — ласка, надія,
Діти — наш найбільший настрій,
З ними кожні мрії — світлі ввись.
Залізняк Петро
Діти, як зірки в небо,
Вони світять нам у ночі.
У їхніх усмішках і дощах —
Надія, що звертає до шляхів.
Коли грають, світ розцвітає,
Це мелодія, що знала мільйони,
Вони в нас — наші мрії та сподівання,
Лику світла серед всіх корон.
Мельник Олена
Вони сміються, грають під небом,
У кожному серці — радість, як ріка.
Діти наші, малесенькі, але глибокі,
З ними життя — розмова без слова.
У снах їм відкривається поле,
Відкриваються горизонти мрій,
Вони — наші промінчики світла,
На серцях їх — ми, нескорені.
Порошина Світлана
Просторами, у паралелях глибоких,
Сидять діти, мрійники, знову-но,
Вони малюють, хочуть листочками радісні,
Живуть у нас, у солодкому хлосі.
Бажання їх — як вітри,
Як мелодії, що розносять віку,
Ми знаємо, як важливо дбати,
Про ці серця, що світять в невідомість.