Російський обстріл продовжує руйнувати історичний центр Херсона – пошкоджено храми, навчальні заклади, музеї та житлові будинки, які формували обличчя міста століттями. Архітектори та історики намагаються фіксувати ці втрати, щоб у майбутньому мати можливість відновити місто та притягнути Росію до відповідальності за знищення культурної спадщини.
Архітектор, краєзнавець та історик Сергій Дяченко розповів “Вгору” про те, які руйнування для Херсона найболючіші, чи можна відродити історичний центр після війни та що треба робити вже зараз для збереження спадщини міста.
Чи стежите ви зараз за тим, як руйнується Херсон? І які з цих руйнувань для вас особисто найболючіші?
Я обов’язково стежу за цим. Ми продовжуємо роботу разом із львівською організацією Heritage Monitoring Lab, яка фіксує руйнування культурної спадщини по всій Україні. Цю інформацію ми збираємо в єдину базу та передаємо нашим європейським колегам, щоб у майбутньому подати позови до суду проти Російської Федерації за руйнування культурної спадщини.
Цей процес продовжується постійно, щодня. У нас дуже великі списки руйнувань не лише Херсоном. Під моїм моніторингом Одеська та Миколаївська області. І на цьому тлі, на жальлідерами за кількістю пошкоджених об’єктів стали саме Одеса та Херсон. Херсон, зрозуміло, на першому місці, але й Одеса, на жаль, швидко “підтягується”.
Щодо хворобливих втрат, то це, звичайно, історичний центр міста. І справа не лише в окремих об’єктах культурної спадщини. Ми постійно говоримо про відомі споруди – храми Херсона, морехідне училище, 20 гімназію. Зараз до цього списку додався готель «1 травня», колишній «Європейський».
Але проблема не лише у цих окремих будинках. Трагедія в тому, що руйнуються цілі ансамблі. Коли зникає або сильно ушкоджується одна будівля, що є основою ансамблю, втрачається вся композиція. І тоді треба думати вже не про відновлення окремої будівлі, а про комплекс загалом.
Для мене особливо важливою є територія навколо Успенського собору. Це краєзнавчий музей, 20-та гімназія та вся лінія побудови вулиці Соборної. Ну і звісно вулиця Суворовська, тепер Європейська. Для будь-якого херсонця це одна з найважливіших вулиць міста. І кожен новий знімок руйнувань чи пожеж на цій вулиці – це дуже болісно.
Готель “Європейський”. Фото Олександра Андрющенка / “Вгору”
Подобається матеріал? Приєднуйтесь до Спільноти і допомагайте нам розповідати важливіші історії про херсонців та Херсонщину.
Херсон мав різні історичні періоди – від заснування міста до модернізму. Чи можна розділити ці будівлі на етапах і визначити, які з них найцінніші?
Визначити більш цінні будинки, спираючись лише на хронологію, дуже складно, сенс культурної спадщини не полягає лише в часі, коли звели будинок. Кожної доби архітектори намагалися продовжувати традицію, розвивати попередній задум, вписувати новий об’єкт у міський ландшафт. Разом про те об’єкти спадщини різних епох несуть характеристики цих епох, пропонують нове бачення, нові конструктивні рішення. З одного боку, модні течії заносилися зі столиць та Європи, з іншого – на цьому ґрунті виникали унікальні місцеві стилістичні напрямки. Тобто навіть сучасна будівля може бути об’єктом культурної спадщини, якщо вона стала певним поступом в архітектурному розвитку міста.
Якщо говорити про історичні етапи, то я навіть починав би не з Херсонської фортеці, а з Олександрівського шансу. Нам вдалося точно локалізувати місце його розташування. Було б цікаво розкрити фрагменти його залишків чи відтворити їх. Це можна було зробити і до війни, але, гадаю, це важливо було б зробити після неї.
Звісно, сама фортеця має величезне значення для Херсона. Але цей ансамбль навколо арсеналу частково зруйнували задовго до російсько-української війни. Я поставив би в план відтворення Палацової площі фортеці. Дали – Грецькій площі (у межах вулиць Соборної-Гошкевича. Проспект Незалежності у певних комплексах. Як готель Фрегат, ріг Європейської, площі Свободи, можливо, навіть з іншим рішенням “Білого дому”, але щоб він залишався композиційним центром і не руйнував первісну містобудівну ідею. Справжній він для Херсону. фортеці, не вступив у суперечку з ним саме через контрастний стиль і плавність об’ємної композиції.
Краєзнавчий музей. Фото Олександра Андрющенка / “Вгору”
Маємо розуміти, що війна – це не лише трагедія, а й шанс щось змінити, зробити правильно. Руйнування – це трагічний відкат назад. Але коли ми відновлюватимемо місто, можна буде виправити помилки, які накопичувалися десятиліттями, а іноді й століттями.
Чи правильно я розумію, що зараз головне просто фіксувати руйнування?
Так, саме це і є головним завданням на сьогоднішній день. Коли ми розпочинали цю роботу, серед архітекторів та фахівців з культурної спадщини точилися дискусії. Ми розуміємо рівень підготовки реставраторів та загальний підхід до культурної спадщини. І тому є великі сумніви, що якісь із зруйнованих об’єктів вдасться відродити.
Ми, звісно, мріємо, що все буде відновлено. Але надій на це небагато. Тому для нас фіксація руйнувань зараз є дуже важливою. Коли будинок напівзруйнований, можна побачити, як він будувався: перші верстви, перебудови, різні етапи розвитку. І ці фотографії справді дуже цінні, бо, можливо, це остання інформація, яка залишиться про цю будівлю та про те, яким був Херсон до початку цієї війни.
Європейська вулиця. Фото Олександра Андрющенка / “Вгору”
Чи це означає, що деякі будівлі можуть бути втрачені назавжди?
На жаль, так. І в мене було б більше оптимізму, якби зміни щодо культурної спадщини почалися ще до війни. Ми говорили про ці проблеми давно.
Під час ремонтів та реконструкцій часто все робилося дуже грубо. Наприклад, міняли вікна, фрагментарно ремонтували фасади, при цьому знищували карнизи, надкарнизні аттики, балясини та інші декоративні елементи. Також спрощувалися фасади. Отже, Херсон поступово руйнував та втрачав свою спадщину задовго до війни. І, щиро кажучи, я не впевнений, що підхід зміниться після війни. У законодавстві щодо відновлення міст навіть не згадується культурна спадщина.
Але місцеве самоврядування може багато чого змінити. Якщо залучити фахівців та поставити оновлення історичного центру за важливе завдання.
Йдеться не про те, щоб відтворити усі старі споруди. Час іде, місто має розвиватися. Але важливо зберегти дух міста. Коли історичний центр Одеси було внесено до списку ЮНЕСКО, йшлося не так про збереження окремих будівель, а про збереження духу міста. І це дуже важливо.
Європейська вулиця. Фото Олександра Андрющенка / “Вгору”
Що може зробити місцева влада, щоб зберегти історичну спадщину міста?
Насамперед, потрібно скласти новий генеральний план міста. У ньому має бути чітко визначено, які об’єкти слід відроджувати незалежно від ступеня руйнування, а які – ні.
Також потрібно ставити глобальні питання. Наприклад, про винесення деяких промислових об’єктів межі історичного центру. Найболючіше питання – це порт.
Я думаю, що зараз є унікальна можливість перенести його, наприкладна Карантинний острів, наприкладна місце суднобудівного заводу Багато поколінь херсонців мріяли про це. Тільки перенос порту може повністю змінити вигляд історичного центру, вдихнути в нього життя.
Санаторний провулок. Фото Олександра Андрющенка / “Вгору”
Чи є шанс отримати кошти на відновлення, зокрема репарації від Росії?
Думаю, що є шанс. Наша організація вже співпрацює з іноземними фондами, які готові виділяти гроші на реставрацію та відновлення. Але потрібні гарантії, що ці проекти будуть реалізовані прозоро і що влада не ставитиме палиці в колеса.
Слід також розуміти, що Херсон уже став певним брендом для Європи, і за правильної політики взаємодії навіть між окремими європейськими міськими громадами та бізнесом будуть охочі вкладати кошти у відтворення Херсона його історичної особи та рекламувати цю діяльність, пишатися цим.
Але якщо говорити саме про російські репарації, то все складніше. Коли ми бачимо при владі таких дивних людей, як, наприклад, Дональд Трамп у США чи політиків в Угорщині чи Словаччині, іноді здається, що це взагалі неможливо.
Але політики змінюються. Проходять вибори, змінюються уряди, змінюється ставлення країн до України. Україна зараз має великий шанс вступу до Європейського Союзу – головне, щоб ми самі цього прагнули.
Я думаю, що багато залежить від нас самих. Поки що все рухається у правильному напрямку, і надія залишається.
Європейська вулиця. Фото Олександра Андрющенка / “Вгору”
Які споруди могли стати символами Херсона?
Для мене важливі не лише окремі будинки, а й історичний центр як цілісний ансамбль. Його центром є Успенський собор, споруди навколо, від Краєзнавчого музею до 20-ї гімназії. Якісь об’єкти слід було б прибрати, наприклад будівлю взуттєвої фабрики або ТРЦ “Суворовський” – не лише через їхню стилістичну дисгармонію, а й висоти, яка руйнує композицію міського ландшафту. Я вважаю, що 20 гімназію потрібно відтворити незалежно від ступеня руйнування. Те саме стосується готелю «Європейський». Зрештою, у нас визначено списки культурної спадщини, і насамперед мають відбудувати пам’ятники національного значення, пам’ятники, пов’язані з українським національним рухом та пам’ятними місцями.
Було б важливо відтворити первісний вигляд певних будівель епохи конструктивізму та модернізму в цілому, показавши їхню первісну гармонію, і те, який би сучасний вигляд вони виглядали навіть тепер.
У Європі багато прикладів, коли історичні будинки відтворювали майже з нуля цілими кварталами. Наприклад, у Польщі після Другої світової війни повністю відновили Варшаву, Гданськ, Вроцлав.
Європейська вулиця. Фото Олександра Андрющенка / “Вгору”
І сьогодні люди, приїхавши до цих міст часто навіть не здогадуються, що вони зруйновані майже повністю.
Тому мені важливо, щоб після війни ми змогли відродити історичний дух Херсона.
Архітектурна спадщина – це такі ж документи доби, як картини з музеїв чи архівні документи. Це просто документи, написані каменем.
