Першу зиму в херсонському гуртожитку Лілія Валентинівна спала у куртці та шапці. Стояли морози, в кімнатах було так холодно, що доводилося тепло одягатись, а грітися обігрівачами забороняли: будівля стара, так що проводка могла не витримати навантаження і спалахнути.
Після того як російські військові вщент зруйнували її будинок в Антонівці, жінка пішки дісталася Херсона. Сьогодні у двох господарських сумках вона носить гарячі обіди сусідам-переселенцям, які були немічними та майже не виходили з кімнат. Через посилення російських атак Херсон став притулком для мешканців небезпечніших громад області. Як місто, яке щодня страждає від російських атак, приймає переселенців і як вдається їм розпочати тут нове життя – розбиралися журналісти «Вгору».
Як у Херсоні допомагають людям зі статусом ВПО
З початку повномасштабного вторгнення жителі з районів Херсонщини, що найбільш обстрілюються, виїжджали хто куди: хтось на захід України, хтось взагалі за кордон. Однак багато жителів залишилися в області, переїхавши до спокійніших громад.
За даними заступника міського голови Наталії Черненької, зараз у Херсонській громаді мешкають майже 24,5 тисячі людей зі статусом ВПО. Це не лише наші земляки із майже зруйнованих прифронтових сіл Херсонщини та тимчасово окупованих територій області, а й вихідці з Криму, Донецької області, Луганщини та Миколаївщини.
На обліку у територіальних центрах громади зараз перебуває 471 переселенець. Зокрема, 47 одиноких людей отримують догляд на дому – до них приходять соціальні робітники, щоб допомогти з побутовими справами. Згідно з інформацією, надаю Черненькій, підопічні Територіальних центрів, отримують гуманітарну допомогу харчовими наборами та по можливості засобами гігієни. Багатьом із них узимку видавали обігрівачі.
Багато хто виїжджає з небезпечних районів самостійно. Такі люди вже у Херсоні йдуть у військову адміністрацію оформлювати статус ВПО та виплати. Але для тих, хто обрав організовану евакуацію, все працює інакше.
Спочатку їх привозять до одного з двох транзитних центрів. Там із кожним працює соцпрацівник: допомагає поновити документи, отримати медичну допомогу. Якщо людина залишається у місті, але немає родичів чи грошей на оренду квартири, їй насамперед надають дах над головою. Тимчасове житло для ВПО облаштовують у місцях спільного проживання: шелтерах, гуртожитках. Загалом у Херсоні облаштували сім таких притулків, де мешкають 335 осіб.
Переселенці у Херсоні. Кадр із відео Олександра Андрющенка/”Вгору”
Облаштувалася і почала допомагати своїм сусідам у гуртожитку.
Мешканка Антонівки Лілія Валентинівна мешкає в одному з таких гуртожитків із січня 2025 року. Коли окупанти зруйнували її будинок, жінка пішки дісталася Херсона, де звернулася за допомогою до старостата та міської військової адміністрації.
Її прилаштували до гуртожитку, там видали найнеобхідніше: постіль та мінімальний набір посуду. Але головним був дах над головою. Зараз Лілія Валентинівна ділить побут із 13-ма сусідами на поверсі. У них спільна кухня, душ та туалет. У санвузлі нещодавно зробили ремонт, на кухні на всіх є 2 холодильники та одна електроплита. Посуд та інші дрібниці мешканці здебільшого купують уже самі, намагаючись облаштувати своє нове, хоч і тимчасове, життя.
У гуртожитку мешкає близько 160 осіб. Більшість – пенсіонери, яким тяжко ходити. Лілії Валентинівні – 69 років, та вона стала волонтером для своїх сусідів. Окрім обідів вона носить їм гуманітарну допомогу від антоновського старостату та благодійного фонду “Світло Херсона”.
Лілія Валентинівна. Фото з архіву БФ “Світло Херсона”
Як знайти роботу в Херсоні: Центр зайнятості чи власні сили?
Світлана з Киндейки переїхала до Херсона у квітні 2024 року. Після того, як до її власного будинку потрапив снаряд, жінка деякий час жила в будинку подруги. Однак через постійне полювання російських дронів вийти на вулицю стало практично неможливо. Зрештою, сусід допоміг Світлані та її 14-річному синові виїхати до міста.
У Херсоні сім’я спочатку зупинилася у друзів, але жінка швидко виявила житло. Проходила повз один із будинків і запитала людей на лавці, чи не здає хто квартиру. Так само з’явилася і робота – зараз Світлана працює у КП «Парки Херсона» та дбає про благоустрій міста.
За цей час, окрім державних виплат, сім’я не отримувала жодної допомоги. Світлана зізнається: просто не знала, на що має право і куди звертатися.
За інструкцією від ХМВА, для отримання допомоги у Херсоні переселенцям спочатку необхідно написати заяву на статус ВПО у районній раді за місцем проживання у Херсоні. Після цього переселенці від 60 років, з інвалідністю, маломобільні та сім’ї з дітьми можуть записатися для отримання продуктових наборів від WFP (всесвітньої продовольчої програми від ООН) через голову ОСББ, квартального або відповідального по вулиці. Інші категорії херсонців отримують допомогу у Центрах гуманітарної підтримки, адреси яких надають за телефоном 0800101102. Окремо люди з підтвердженою інвалідністю стають на облік у Територіальному центрі для регулярної соціальної підтримки. Ті, хто щойно евакуювався, можуть зареєструватися на виплат 12 300 гривень, а також отримати продукти та засоби гігієни у Транзитному центрі по Миколаївському шосе. Додаткові запитання приймає гаряча лінія: 0800101102.
В одному із місць тимчасового проживання переселенців. Кадр із відео Олександра Андрющенка/ “Вгору”
Кому важче знайти роботу в Херсоні
Історія швидкого працевлаштування швидше виняток. Більшості переселенців доводиться місяцями шукати хоч якісь вакансії. Минулого року до Херсонського Центру зайнятості звернулися 1600 переселенців (1107 набули офіційного статусу безробітного). Серед них – 876 жінок, тоді як чоловіків виявилося вчетверо менше. Херсонське безробіття сьогодні має жіноче обличчя.
Старшим переселенцям навіть з вищою освітою і великим досвідом важко знайти роботу за спеціальністю. У таких випадках центр зайнятості пропонує ваучери на оволодіння новою професією або на підвищення кваліфікації. Минулого року їх одержали близько 300 осіб. Однак навіть зміна спеціальності не гарантує швидкого працевлаштування, адже прифронтовий ринок праці дуже обмежений.
Людмила поїхала з Антонівки 11 жовтня 2024 року. Вона – вчителька із 29-річним стажем. Незважаючи на відсутність світла у селищі, до останнього вела уроки онлайн. Жила техніку від сонячних панелей, щоби залишатися на зв’язку з учнями. Проте, за її словами, витрати на оснащення такого онлайн-класу перевищили її зарплату 7 тисяч гривень, і вона звільнилася. У Херсоні Людмила пів року марно шукала роботу. Зрештою знайомі допомогли їй влаштуватися я соціальною педагогінею у міжнародній благодійній організації «Карітас», а у вільний від роботи час вона волонтерить у благодійній організації «Світло Херсона».
Старшій сестрі Людмили пощастило менше, роботу з диплому економіста вона так і не знайшла. У центрі зайнятості їй запропонували перекваліфікуватись на швачку. Але без досвіду заробляти цим їй не вдалося. Наразі жінка працює тимчасово в одній із районних рад: приймає дзвінки по гарячій лінії та виконує технічні доручення.
Людмила. Фото з особистого архіву
Підтримка жінок зі статусом ВПО: дієві ініціативи від “Успішної жінки”
До допомоги переселенцям у місті долучаються й громадські організації: ГО «З любов’ю до дітей», простір «Дитинство», ГО «Десяте квітня», БФ «МАНГУСТ», Товариство Червоного Хреста України та інші.
Наприклад, в «Успішній жінці» надають жінкам ВПО психологічну підтримку, проводять арттерапію, йогу та безкоштовні освітні курси – від 3D-друку до судноводіння. У 2025 році таку підтримку від організації отримали понад 3700 жінок.
Сестри Інна та Жанна з мікрорайону Острів спочатку приходили у безпечний простір організації відпочити та зарядити телефони. Потім пройшли курс психологічної підтримки та записалися на навчання з крою та шиття.
Коли через чергові обстріли вони втратили будинок, організація придбала для них швейну машинку та оверлок. Це дозволило їм вчитися далі та розпочати власну справу. Нині Інна вже шиє свої перші вироби на замовлення.
Інна та Жанна. Фото ГОХОЦ “Успішна жінка”
Незважаючи на щоденні обстріли, полювання російських дронів та травму втрати будинку, люди знаходять у собі сили не просто виживати. Вони облаштують спільний побут у гуртожитках, відвідують творчі заняття у безпечних просторах, навчаються нового, змінюють професії та волонтерять, щоб допомогти тим, кому зараз ще важче.
