Херсонщина: відбудова на лінії вогню та парадокси відновлення прифронтового регіону

Сьогодні Херсонська область є найскладнішим для відновлення в Україні. Поки що Київщина демонструє високі темпи відновлення, а Харківщина тримається всупереч обстрілам, деокуповане правобережжя Херсонщини ніби «застигло». І проблема не у відсутності політичної волі чи небажанні людей працювати, а в унікальному поєднанні факторів, де постійні атаки та демографічна криза унеможливлюють традиційні стратегії відновлення. Херсонська область стала місцем, де Україна змушена вчитися виживати та будувати за умов війни нового типу, де лінія фронту проходить буквально за вікном.

Масштаби руйнувань

Херсонщина залишається одним із найбільш постраждалих регіонів України. За словами заступника голови Херсонської ОВ Антона Самойленка, на квітень 2026 року в області зафіксовано близько 42 тисячі пошкоджених або зруйнованих об’єктів. З них 7 тисяч – це будинки, які знищені повністю та не підлягають відновленню.

Основна категорія збитків, що потребує негайного відновлення для повернення людей – житловий фонд. За результатами підрахунку щоденних оперативних відомостей Херсонської обласної військової адміністрації за 2025 рік пошкоджено щонайменше 5690 житлових будинків – як приватних, так і багатоквартирних. Постійно лишається під ризиком і критична інфраструктура.

Гасіння пожежі після обстрілу у Херсоні. Березень 2026. Фото Олександра Андрющенка / «Вгору»

За оцінкою Світового банку, потреби на відновлення області перевищують 35 млрд доларів (дані на кінець 2024 року без урахування окупованих територій). Це найвищий показник серед південних регіонів (Миколаївщина 16,1 млрд, Одещина 10,4 млрд).

У новому звіті (за 2025 рік) не наводиться оновлена ​​регіональна розбивка в областях, але загальна вартість реконструкції та відновлення України протягом наступного десятиліття оцінюється в $588 млрд. Це майже втричі перевищує прогнозований номінальний ВВП країни на 2025 рік.

2025-го на відновлення Херсона виділено 6,3 млрд грн, але реальний прогрес мінімальний. На початок 2026 року на деокупованій території відновлено лише близько 17-18% пошкоджених та зруйнованих об’єктів, головною причиною повільного оновлення є постійні обстріли.

Постійна загроза обстрілу

Херсонщина знаходиться в унікально складних умовах, де традиційні методи відновлення не працюють через географічну близькість ворога. Головним фактором стримування залишається тотальна загроза обстрілів. На відміну від тилових регіонів, Херсонщина знаходиться під постійним прицілом артилерії, КАБів та, найкритичніше, FPV-дронів. У Херсонській області обстріл відбувається практично кожен день, часто з ранку до ночі, з акцентом на житлові квартали.

Як повідомляє Громадське з посиланням на ХОВА протягом 2025 року російські окупанти випустили по громадах Херсонщини понад 220 000 снарядів з різних видів озброєння. Найбільш смертоносною зброєю росіян залишаються дрони – щотижня вони застосовують у середньому 2500 БпЛА для ударів по населених пунктах області. Інтенсивність обстрілів постійно зростає, часто ворог застосовує комбіновані атаки (артилерія та дрони).

Це паралізує будь-які роботи: техніка не може вийти на відкриті ділянки, логістика будівельних матеріалів ускладнена, працівники змушені проводити більшу частину часу у укриттях, прогнози термінів виконання робіт відсутні. Яскравим прикладом цього «паралічу» є неможливість відновлення Херсонської ТЕЦ, яка стала регулярною метою для ворожих БПЛА.

Демографічна криза

Херсонщина переживає одну із найглибших демографічних криз серед усіх деокупованих регіонів України. На початок 2026 року на правобережжі області залишається лише близько 135 тисяч осіб, із них у Херсоні – близько 60 тисяч (близько 20-22% від довоєнного населення). Ситуацію ускладнює украй несприятлива вікова структура: понад 65% мешканців обласного центру – люди пенсійного віку, тоді як частка працездатного населення близько 27%, а дітей – лише 7%.

Така демографічна яма створює замкнене коло: без гарантій безпеки та відновленого житла економічно активне населення не повертається, а без достатньої кількості людей та робочої сили сенс масштабного відновлення суттєво знижується. За результатами опитуваньблизько 70% херсонців, які виїхали, заявляють про намір повернутися, але головною умовою називають саме безпеку.

Фото Олександра Андрющенка / «Вгору»

Низька інвестиційна привабливість та економічна активність

Економічний ландшафт регіону також знаходиться у депресивному стані. Три останні роки займає найнижчі позиції щодо рівня інвестицій (0,03% загальноукраїнського показника). Малий бізнес намагається адаптуватися, проте Херсонщина має один із найнижчих показників реєстрації нових ФОП Люди не повертаються, бо немає безпеки, роботи та впевненості у завтрашньому дні. Малий бізнес на деокупованих територіях відновлюється швидше за великі підприємства, які часто обирають релокацію і важко повертаються в деокуповані громади. Загалом на Херсонщині темпи відновлення повільніші порівняно з іншими деокупованими регіонами.

Згідно з результатами дослідження ГО «Інститут сталого розвитку громад» на травень 2025 року Херсонська область демонструвала найскладнішу ситуацію з економічним відновленням серед усіх деокупованих регіонів України. В рамках аналізу 17 громад Херсонщини, включаючи обласний центр, зафіксовано найнижчі показники реєстрації нових ФОП – це близько 60% рівня довоєнного 2021 року. Ситуація з юридичними особами ще критичніша, оскільки кількість реєстрацій нових підприємств скоротилася на 75%. Сумарний номінальний дохід бізнесу в регіоні тримається на рівні лише 40% від показників 2021 року, що є найгіршим результатом порівняно з Київщиною, Сумщиною та Харківщиною.

Експерти зазначають: економіка області критично залежить від ситуації безпеки, і лише за тривалої відсутності обстрілів можливий перезапуск харчової промисловості та роздрібної торгівлі, які зазвичай стартують першими. Поки що жоден із показників реальних доходів підприємств Херсонщини не досяг рівня до повномасштабного вторгнення.

Параліч міжнародної допомоги та протоколи безпеки

Ситуація посилюється кризою міжнародної допомоги. Незважаючи на поширений міф про безмежну підтримку деокупованих територій, Херсонщина стикається із жорсткими внутрішніми протоколами безпеки міжнародних організацій (INGO).

Більшість великих фондів та агенцій ООН мають суворі обмеження на роботу персоналу у зоні 0-20 км від лінії фронту. Як наслідок, обласний центр та прибережні громади потрапляють до «червоної зони», де допомога надається лише дистанційно або через місцевих посередників. Більше того, самі гуманітарні об’єкти стають цілями атак. Наприклад, у грудні 2023 року в результаті серії ударів було повністю спалено склади Українського Червоного Хреста та місцевої організації «Щедрик», пошкоджено потужності міжнародної організації HEKS/EPER.

Посад-Покровське – найдорожчий експеримент відновлення з найгіршою динамікою

З непереборними перешкодами стикаються навіть стратегічні державні проекти, які реалізуються у відносно «безпечніших» районах, таких як комплексне відновлення села Посад-Покровське у Херсонській області. Видання «Головком» назвало відновлення села найдорожчим проектом із прифронтового будівництва.

Аналітики руху Transparency International Ukraine досліджували проаналізували всі експериментальні проекти відновлення в Україні й дійшли невтішних висновків: станом на серпень 2025 року саме Посад-Покровське у Херсонській області мало найбільші проблеми та демонструвало найгіршу динаміку серед усіх шести об’єктів. На момент завершення дослідження у селі був готовий лише один об’єкт – дорога.

Експерти назвали кілька основних причин затримки. Це і масштабне розширення плану: кількість об’єктів у проекті зросла більш ніж у 4 рази (переважно через включення 388 приватних будинків, які спочатку планували ремонтувати, а згодом вирішили вигортатиТермін «вигріб» у будівництві загалом стосується процесів видалення та вивезення різних матеріалів з будівельного майданчика, у тому числі під час демонтажу будівель. і будувати “з нуля”). Це призвело до подорожчання робіт на 40%, а загальна потреба у фінансуванні сягнула 3,7 млрд грн. Понад 90% об’єктів – це приватний сектор. На відміну від багатоквартирних будинків в інших громадах, тут кожен будинок потребує індивідуальних та складних процедур передачі прав замовника від власника до держави. Тривалі зупинки через брак коштів та бюрократичних затримок критично сповільнили темпи робіт.

Дослідження показує, наскільки складно проводити масштабне відновлення навіть щодо «безпечнішого» правобережжя Херсонщини (село розташоване ближче до Миколаївської області) та добре ілюструє типові проблеми відновлення прифронтового: бюрократія, нестача підрядників, оформлення документів. На тлі інших громад, де вже завершено житлові будинки, перспективи фіналізації відновлення Посад-Покровського поки що виглядають найтуманнішими.

Посад-Покровське. Жовтень 2025 року. Фото Олександра Андрющенка / «Вгору»

Трохи позитивної динаміки є, але цифри зростання оманливі

Показники будівельної галузі наголошують на прірві між регіонами. Хоча, за даними Державної служби статистики, 2025 року в Херсонській області зафіксовано формальне зростання динаміки робіт на 14%, в абсолютних цифрах це лише 7 тисяч кв. м введеного в експлуатацію житла. Для порівняння: Харківщина запровадила 247 тисяч кв. м, а лідером є Київщина – майже 2 мільйони кв. м. Аналітики стверджують, що динаміка зростання свідчить про поступове пожвавлення будівельних робіт у деокупованих районах.

Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури заявилосеред його стратегічних пріоритетів – розвиток логістики у прифронтових регіонах. 2/3 всіх коштів воно спрямовує на прифронтові області, фокусуючи зусилля на критично важливих маршрутах у Харківській, Донецькій, Херсонській, Запорізькій та Сумській областях. Час від часу Херсонщина (разом із Хмельницькою та Київською областями) показує високі темпи у будівництві доріг державного значення, але це стосується переважно тилових ділянок. Загалом прифронтові області відновлюються нерівномірно, і Херсонщина відстає через постійну загрозу.

Фото Олександра Андрющенка / «Вгору»

Таким чином, відновлення Херсонщини – це замкнене коло безпечних та бюрократичних викликів. Без гарантій безпеки неможливо залучити великих підрядників та міжнародних донорів, а без відновлення інфраструктури та житла неможливо повернути економічно активне населення. Регіон потребує не просто коштів, а принципово нової моделі управління ризиками, яка б враховувала близькість фронту і дозволяла здійснювати оперативні ремонти в умовах «дронової війни». Поки цих рішень не знайдено, Херсонщина залишатиметься найуразливішим елементом у загальнодержавному процесі відновлення.