Росіяни намагаються захопити не лише українські території, а й мізки людей. І роблять це через телебачення, радіо, газети та соціальні мережі, насичуючи інформаційний простір фейками та їх пропагандою. Зараз ця боротьба найбільш яскраво представлена на Херсонщині, яка поділена Дніпром на окуповану та вільну території, де домінують різні медіа – відповідно, окупаційні та українські.
Представник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в Херсонській області Сергій Мовчан розповів медіа-платформі «Вгору» про те, які ЗМІ працюють на окупованій території та хто там працює. До речі, пан Сергій пережив окупацію в Херсоні та мав можливість спостерігати за діями окупантів, які намагалися налагодити свою систему промивання мізків.
Кореспондент видання розповідає, як набрала обертів російська пропагандистська машина після окупації Херсона та захоплення тамтешньої філії Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення: спочатку робили різні вставні слова, підключали програми з луганського, донецького та кримського телебачення. Потім, захопивши філію Суспільного, на її базі спробували запустити окупаційну телерадіокомпанію «Таврія», яка навіть почала працювати. Вигадували фейкові історії, використовували фейкові матеріали.
«Але це була дуже важка робота, – констатує Сергій Мовчан. – Хочу чітко сказати, що там взагалі нічого журналістського немає. Як, власне, і в переважній більшості, а може, й у всіх програмах, які росіяни транслюють на нашу територію. Це пропаганда, це не журналістика. Там все спрямовано на те, щоб перекручувати факти, видавати фейки за правду, подавати те, що взагалі не витримує критики. Все, що вони роблять, спрямоване на обман глядача і слухача. Але вони називають це журналістикою».
Для херсонців не була секретом кадрова недостатність окупантів у всіх сферах діяльності; дефіцит спеціалістів у медіаіндустрії підтвердив і Сергій Мовчан. І це стосується не лише журналістів, а й технічного персоналу:
“У них були проблеми навіть з підключенням програм, тому що вони постійно виходили з ладу. Наші хакери весь час їх зламували”.
Із шести херсонських телеканалів лише один – «ВТВ+» – перейшов на бік ворога. По-перше, для трансляцій запрошені «знаменита» Салда, а потім і так звані «воєначальники» приєдналися до їх змов. Але ці «воїни» намагалися не показувати свої обличчя в ефірі; якщо й потрапляли в кадр, то з «відрубаними головами». Представник Нацради впевнений, що вони просто боялися за своє життя.
Певна кількість осіб із херсонського медіа-поля також взяла участь у цій російськомедійній вакханалії. Сергій Мовчан одразу згадує колишню журналістку «Суспільного» та ведучу «ВТВ Плюс» Анну Коробову. Ще до війни вона стала героїнею серії компроматів, які чітко демонстрували її співпрацю з росіянами та російськими фондами. Її гучно звільнили з філії НСТУ, а співпраця з окупантами лише підтвердила її репутацію. За словами представника Нацради, зараз вона обіймає високу посаду в окупаційній ТРК «Таврія» – щось на зразок головного редактора. Точніше, за даними Херсонської бази зрадників, на папері вона справді головний редактор, а насправді керує всім як директор телерадіокомпанії та є правою рукою російського пропагандиста Малькевича.
Фестиваль «Оксамитовий сезон» в окупованому Криму, Саки, 2019. Анна Коробова (праворуч) знімає, як її мама Наталя Лелеко (ліворуч) вручає нагороду. Кадр з відео на телеканалі «Слово міста». Джерело – Центр журналістських розслідувань.
Перед втечею з міста російські окупанти вимкнули в Херсоні телебачення, а всю техніку «евакуювали» на лівий берег Дніпра.
Говорити про те, що відбувається на окупованому Лівобережжі дуже важко, тому Сергій Мовчан може лише робити висновки з деяких сюжетів, поширених пропагандистськими ЗМІ. До речі, в одному з таких сюжетів Сергій також побачив за камерою чоловіка Коробової.
Євген Бриков, який працював у Херсоні, адміністрував сайт «Улюблений Херсон», запрошував туди гостей, а також знімався в окупаційних сюжетах.
На першому плані справа – Євген Бриков. Кадр із відео окупаційного телеканалу «Таврія» про «поповнення лав» так званого «Херсонського відділення Спілки журналістів Росії».
З газет, за словами Сергія Мовчана, на Лівобережжі обов’язково виходить «Наддніпрянська правда», яку окупанти почали друкувати в Херсоні. Його повністю трансформували в «бойовий аркуш», розповсюджують безкоштовно, тому що нормальній, адекватній людині таке читати неможливо. Цей мотлох газетою навіть медійник не назве.
Окупант “Наддніпрянської правди” херсонського періоду. Фото: Facebook Романа Кабачого.
Його замінює Олег Грушко, теж сумнівна «особистість» у довоєнному журналістському середовищі Херсонщини.
Олег Грушко. Кадр із відео окупаційного телеканалу «Таврія» про «поповнення лав» так званого «Херсонського відділення Спілки журналістів Росії».
Ще один журналіст відкрито перейшов на бік ворога – Євген Білий, який свого часу був заступником головного редактора комунальної газети «Херсонский вестник». Зараз він ніби очолює окупаційну «Наддніпрянську правду» в Генічеську. Сергій Мовчан зазначає, що Білий деякий час працював у газеті в іншій області України, а під час війни повернувся до Херсона, бо побачив для себе «нове вікно можливостей».
Євген Білий. Фото: Telegram-канал Херсонська база зрадників.
«Негідники, ренегати», – резюмує пан Сергій. – Усі ці імена знайомі, ми їх чуємо, херсонське журналістське середовище не було настільки великим, щоб ми про них не знали. А про них і говорити нема чого, бо насправді це порожні й нікчемні люди.
Нагадаємо, що зрадники, в тому числі журналісти, перебувають під пильним наглядом українських правоохоронних органів. Пропагандисти окупаційного телеканалу «Таврія» отримали підозри від СБУ. Власниці херсонської телерадіокомпанії ВТВ Плюс Тетяні Каменській офіційно пред’явлено підозру, суд вирішив залишити її під вартою без права внесення застави.
